Сонячне проміння нишпорить у травах,
П'є росу ранкову з келихів яскравих.
Тішиться безхмарним небом чисто-синім,
Слухає осанну в щебеті пташинім.
Пестить сонне зілля лагідно й надійно
Теплими руками у своїх обіймах.
Джмеликам шепоче ніжну, з медом, казку,
Бджолам вишиває золотом підказку.
В полі поцілує маки і волошки,
Дружно потанцює із колоссям трошки.
Всіх зустріне радо: і комашку, й квітку...
Щедро почастує їх теплом привітним.
Сонечко всміхнулось - день новий почався,
А сумний, вчорашній, з маревом подався.
Віра Джерельна
