==
На перший погляд вірші Шела Сільверстейна можуть видатися простими та легкими для сприйняття, бо у них є дуже багато від англійських дитячих пісеньок (nursery rhymes), з дитинства знайомих віршиків та лічилок чи від керолівської гри слів. Сільверстейнівська поезія, доволі невибаглива версифікаційно, тяжіє до розмовності, легко надається до читання вголос чи у музичному супроводі. Проте у всіх його дитячих та не зовсім дитячих творах читається прихований зміст. У збірці «Світло на горище» («A Light in the Attic») є вірш, який зацитую у перекладі Тараса В’єнца:
Думав, чуб хвилястий в мене.
Як зістриг, дивлюсь: дива!
Пасма рівні – на раменах,
А хвиляста …голова!
Шел Сільверстейн. Фото з сайту vilka.by
І справді, Сільверстейн був людиною, в голові якої роїлися дуже непрямолінійні думки. Саме тому його вірші цікаві дітям, так само, як і дорослим. Вони поєднують і гумор, часом щирий та добрий, а часом задерикуватий і капосний, ба навіть прово-каційний, у стилі Тома Соєра, і тонку іронію, і комічний абсурд, і філософську ліричність, і ненав’язливу повчальність. З веселою невимушеністю він може писати про буденне й магічне, смішне і наболіле. Власне кажучи, автор не ставить собі за пряму мету смішити, повчати чи глузувати – він просто запрошує нас зібратися біля вогню, щоб поговорити про життя.
Вірш, що відкриває збірку «Де закінчується тротуар», так і зветься – «Запрошення»:
Заходь сюди, химернику,
Бажань та мрій майстернику,
Мастаче забаганок і вигадок творцю…
У цих рядках автор веде щирий і безпосередній діалог із читачами, готовими без побоювань та упереджень зануритися у світ несподіванок та дотепів, – світ, де звичні речі змальовані під неймовірним кутом зору, де під натиском сміху тануть дитячі страхи; світ, де мешкають чудернацькі істоти й нічого не буває однозначним. «Запрошення» натякає на те, що автор прагнув досягнути всією своєю поезією – спонукати дітей думати, мріяти і уявляти.
