🟥✍️ "СОЛОДКІ МИТТЄВОСТІ "БАБИНОГО" ЛÍТА"🏵️
⏳ 🍂 Як тільки дрібні золотаві бісеринки в пісочному годиннику вересня з тихим шерхотом ледве пересипаються за його половину, в природі стається справжня магія: літо, хоч і на коротку, але таку яскраву мить, приходить в гості до осені на запашну філіжанку кави... - настає чарівна пора "бабиного" літа.
🌤️...Коли відчиняєш вогке від роси́ та вранішнього туману вікно, і твоє, ще зовсім сонне, обличчя лагідно цілує тепле сонячне проміння, а пустун-вітерець ніжно пе́стить неслухняні кінчики волосся, усією душею відчуваєш: ось воно, справжнє "бабине" літо!
🌼...Коли опівдні йдеш у справах чи просто прогулюєшся розімлілими від спеки вулицями мíста, і на твої плечі спадає легкий оксамитовий серпанок - від гарячого дихання бруківки, від розлогих гілок дерев, листя котрих тільки де-не-де торкнувся барвистий пензель ще зовсім юної осені, від пряного аромату чорнобривців, жоржин та айстр з ошатних клумб, від літаючих у повітрі білих блискучих ниток павутиння, від осліплюючих сонячних бликів скляних очей вітрин магазинів та вікон будинків... - розумієш: це - казковий час "бабиного" лíта!
🌊 І тут посеред такого бурхливого й тривожного життєвого виру тебе раптом огортає якась неозора місти́чна хвиля. Навіть крізь пронизливе виття сирен "повітряної тривоги" ти все ж здатен чути заспокійливий, всепереможний голос природи: романтичні пісні цвіркунів у високій траві та дзижчання смугастих бджіл-трудівниць над квітами, протяжне ехо прощального курликання відлітаючих у заморські країни журавлиних ключів попід хмарами, шепіт жовтавих монеток опалого листя під ногами, цокіт падаючих на асфальт брунатних лискучих каштанів, гуркіт автомобілів з широких сірих стрічок траси, жваві голоси перехожих, дитячий сміх, мíрний стукіт твого власного серця у грудях, тоненьку струну пульсу на зап'ясті під шкірою, ритм дихання... - З неприхованою радістю усвідомлюєш: ти тут, ти є, ти живий... - ну а що іще може бути найголовнішим?!
🌈 Можливо, оця недовготривала, але така прекрасна пора "бабиного" літа вигадана природою для того, щоб полегшити наш сум за справжнім літом, що пройшло і повернеться аж через рік, та м'яко підготувати до довгого, переважно похмурого і холодного, осінньо-зимового сезону...
☕🏵️...Літо, що так раптово увірвалося до нас крізь перкале́ві шати нещодавньої прохолодної дощової вересневої імли́, неквапливо п'є осінню каву з кардамоном із маленької порцелянової філіжанки: у нього ще є трохи часу на гостини, а потім - відлетить разом із журавлями в далекий вирій, залишивши лиш приємний спомин...
🍑І ти теж неспішно смакуєш кожен із цих дивовижних днів, немов запашну стиглу диню - скибку за скибкою, - запиваєш ігристим, терпким вином багряної заграви вечірнього неба, безтурботно примружуючи очі від щемливої насолоди.
☀️🍁 Ось такі вони, солодкі й чарівні миттєвості лíта посеред осені... -
"бабиного" лíта!
(Наталя Орішко)
#НаталяОрішкопрозовімінітвори
