По суті, соляні печери Соледару — не печери, а колишні шахти, що нині займають площу близько 300 км². Їхнє “формування” розпочалось у 1880 році, коли було відкрито величезне родовище солі — по суті, дно прадавнього океану. За понад 100 років на глибині 300 метрів поруч із Соледаром утворилась мережа виснажених шахтних виробок. Звідти вже не можна було брати сіль, але корисними вони бути не перестали.
Через свою рукотворність печери Соледару великі, просторі й гарно освітлені. Часом навіть лякаюче просторі — у 2003 році в одній із підземних камер ентузіасти політали на невеличкій повітряній кулі, що було визнано за світовий рекорд. Тутешнє повітря вважається цілющим: його вологість завжди дорівнює 60%, а температура коливається в діапазоні від +14 до +16°C. До того ж, повітряний простір насичений дрібними елементами солі розміром до 1 мікрона. Сіль тут усюди — на стінах, стелі, підлозі.
Зараз колишні соляні копальні перетворили на повноцінний туристичний курорт. Під землею вже декілька років діє спелеосанаторій “Соляна симфонія”, де лікують дорослих та дітей. Працює підземне кафе, в якому приємно випити теплої кави на прохолодній 300-метровій глибині. В проходах печер-копалень багато фігур, вирізьблених із соляних брил місцевими умільцями. Самостійно до цих печер не потрапити — або у складі екскурсійної групи, або записавшись до санаторію.
