СЬОГОДНІ...
Сьогодні постаріли ми на рік,
Але здається, що на років десять,
Наш шепіт тихий схожим став на крик
Під гул ракет у сонячному небі.
І наше поділилося життя
На «до» двадцять четвертого і «після»,
Немає ні страху, ні каяття,
Є тільки гнів, що полум"ям піднісся
По вінця душ у кожному із нас,
Сьогодні ми єдині, як ніколи!
І віримо у те, що прийде час,
Коли у пеклі згине клятий ворог.
І що Господь усіх нас збереже,
І що весна прийде у кожну хату...
От тільки доньки мого друга вже
Ніколи не побачать свого тата.
© Сергій Доскач
