Сніговиця, хуртеча, завійниця…

Сьогодні в нашому розслідуванні ми поговоримо про слова, що пов՚язані зі снігом (раз його самого немає). Як на мене, слово сніговиця (снігови ця), що значенням дорівнює снігові ю (“сильний вітер із снігом; завірюха, метелиця”) та снігу, створює поетичний настрій, дихає мальовничістю, реально занурює у красиву засніжену зиму. До нього є низка синонімів: загальновживані завірю ха, хуртови на, мете лиця, ві хола, заметі ль, ху га, заві я, снігові й, сніжни ця, хугові й, юга ; розмовні хви ща, хугави ця, хурде лиця, хурде ля, хурди га, хурте ча, діалектні ві хало, заві йниця, заметі льниця, заме та, за меть, кушпела , кура , меті ль, фу га, фурде лиця, хви жа, хи за/охи за, шару га, рідковживані крутія , снігові йниця, снігокру тниця; бура н (перев. у степу); пурга (перев. у горах, тундрі і т. ін.).

Водночас деякі з цих слів також уживаються в переносному значенні. Перше місце тут тримає хуртови на, що називає такі поняття, як “політична, соціальна і т. ін. подія, яка викликає глибокі зміни, потрясіння в суспільстві”, “рвучкий круговий рух вітру”, “нещастя, знегода, тяжка година і т. ін.”. Завірю ха та ві хола теж використовуються як назви “політичної, соціальної і т. ін. події, що викликає глибокі зміни, потрясіння в суспільстві”, а разом з розмовними ху гою і хугові єм ними позначають “чвару, колотнечу, сварку”.

Мете лицею називається “народний танець (український, російський, білоруський), виконуваний у швидкому темпі, з частими змінами фігур та обертаннями”, а також музика до нього. Діалектні заме та й за меть позначають ще й “замет”, кушпела – “стовп, клуби пилу”, кура – “ку ряву”, шару га – “негоду, непогоду”. Деякі з цих слів мають омоніми: меті ль – це ще й “метелик”, хурди га – застаріле – “в՚язниця”, заві йниця – це те саме, що й заві йна / завіна (“різкий пекучий біль у грудях або животі”.) А у фу ги їх аж два: “форма поліфонічного твору, основана на послідовному проведенні в усіх голосах однієї або кількох тем за певним тонально-гармонійним планом” та “шов між дошками, які щільно пригнані ребрами одна до одної; виїмка в будь-якій деталі, в якомусь предметі, куди вставляється виступ іншої деталі, іншого предмета”.

А що ж сніг? Усі знають, що так називаються “атмосферні опади у вигляді білих зіркоподібних кристалів чи пластівців, що становлять собою скупчення таких кристалів”. І тут доречно згадати прислів՚я зима без снігу – літо без хліба. Не хочеться, щоб ця формула спрацювала. Щоправда, у нас ще є в запасі два місяці. Та й березень може допомогти в цьому. Згадаймо 2013-й. Також сніг – це “суцільна маса таких опадів, що лежить на поверхні чого-небудь”. Холодні краї теж називають “снігом”: “Ти нас з України Загнав, голих і голодних, У сніг на чужину Та й порізав” (Т. Шевченко).

Із цим словом є низка фразеологізмів: боятися, як торішнього снігу (“зовсім не боятися”); було (буде, є) [стільки] користі (потіхи і т. ін.), як з (із) торішнього снігу (“зовсім не було, не буде, немає користі, потіхи тощо”); вічний сніг (“сніг, що лежить на високих горах і ніколи не розтає до кінця”); до білого снігу (“дуже довго, тривалий час”), до глибокого снігу (“до глибокої зими”), до [першого] снігу (“до початку зими”); зимою (взимку) снігу не дістанеш (“хто-небудь дуже скупий”); орати носом сніг (“падати обличчям у сніг”; рідко – “журитися, сумувати”); побіліти, як сніг (“стати дуже блідим; дуже збліднути”); потрібний (потрібен), як торішній сніг (іронічне, лайливе – “зовсім непотрібний”); сніг куриться (“сніг крутиться в повітрі”); як сніг на голову (“зненацька, несподівано, раптово”).

Розмовне дієслово сніжи ти вживають, коли хочуть сказати, що падає/йде сніг.

Далі спробуємо розібратися між паронімічними (близькозвучні слова, що мають різні значення) прикметниками, утвореними від сніг – “сніговий” та “сніжний”.

Снігови й (функціонує переважно як відносний) має значення “який утворився зі снігу, зроблений зі снігу; який несе сніг; вкритий снігами; схожий на сніг тощо”; поєднується зі словами: межа, гора, гірка, вода, намет, стіна, баба, зима, пороша, буря, буран, колір, людина, плуг.

Також використовується як компонент ботанічних, зоологічних та ін. термінів: сніговий кальвіль – “український сорт яблуні домашньої народної селекції, близький до відомого сорту винайденого у Кальвілі (Франція); один з найпоширеніших зимових сортів яблук в Україні”; сніговий подорожник – “невеликий північний птах ряду горобиних”; сніговий барс (або ірбіс) – “ссавець з родини котячих, що мешкає в гірських масивах Центральної Азії”; снігова плісень – “грибкова хвороба озимих зернових культур і багаторічних злакових трав, яка розвивається рано навесні, в період танення снігу; супроводжується відмиранням листків і загниванням кореневої частини”; снігова сліпота – “ураження очей, викликане довгим перебуванням на освітленому сонцем засніженому просторі”; сніговий плуг – “сільськогосподарське знаряддя для оранки засніженого поля (з метою снігозатримання)”; снігова вода – “вода, яка утворилася від танення снігу”; снігова лінія (межа) – “лінія в горах, вище якої сніг на поверхні землі зберігається протягом усього року”.

Ну і, звісно, як же можна не згадати про незмінний атрибут кожної зими (якщо випадає сніг) – снігову бабу. Цим словосполученням називають: а) “велику конусоподібну кучугуру снігу” та б) “людську фігуру із снігу”. Розмовний синонім до нього – снігови к. І – ой, леле – мало не забув про снігову людину (синоніми є ті, са сквоч, біґфу т, реліктовий гоміноїд, чугайстер). Це – назва легендарної людиноподібної істоти, яка нібито мешкає в різних високогірних або лісових районах. Цю істоту бачила велика кількість ентузіастів, однак і нині цей факт так і не знайшов підтвердження. Є версія, що снігова людина – це реліктовий гомінід (гомініди – людиноподібні), який належить до ряду приматів та роду людей і зберегся з часів існування пращурів людини. Ну, а рідковживане снігови тий означає “багатий снігами”.

Сні жний (рідше сніжни й). Цей прикметник (функціонує переважно як якісний) має значення “який несе сніг, укритий снігами, схожий на сніг, багатий снігом тощо”. Поєднується зі словами: зима, вітер, курява, рівнина, поле, полотно. Від нього, коли він означає “схожий на сніг, подібний до снігу (білістю, блиском і т. ін.)”, утворено прислівник сні жно. Також цей прикметник є компонентом складних слів білосні жний (“яскраво-білий; білий, як сніг”) та сніжноя гідник (“кущ родини жимолостевих з гарними білосніжними ягодами”; жимолость – “чагарник з попарно розміщеними листками та запашними квітками, зібраними в суцвіття”). Іменник сніжни к називає “спеціально підготовлене місце для скупчення і зберігання снігу”. Синоніми до слова “сніжний” – сніжи стий і сніжа ний.

Коли від снігового урагану чи від осілого на кронах снігу падають дерева, таке явище має назву снігова л. Цим же словом називають і “повалені таким ураганом чи снігом дерева”.

Насамкінець згадаємо про дитячу радість: сні жка – це “невелика, тверда грудка, зліплена із снігу”. У (в) сні жки грати (гратися, гуляти) – “брати участь у грі, при якій ті, що грають, намагаються закидати один одного грудками, зліпленими із снігу”. Словом “сні жка” (але тоді воно вживається тільки у множині) називають кулінарне поняття – “білки, збиті з цукровою пудрою і зварені в киплячому молоці”.

А відміняється це слово так:

Ну що, не компенсували брак снігу? Що ж, навіть блогери – люди не всесильні.

В’ячеслав Васильченко -- автор Джерело -- Український інтерес