Смерть не питала
Вкидає час в долоні історичні
Важливі дати (пише в календар).
Є поміж ними знАчимі й критичні,
І серед них – бої за Соледар.
Це там спинилось, мамо, моє серце,
Що так любило і життя, і світ.
Багато нас лягло у тому герці –
Смерть не питала, скільки кому літ…
Тепер я у небеснім батальйоні
І звідси Україну бороню.
Радію, що я тут, а не в полоні.
Тебе ж, матусю, й звідси я люблю.
І знаю, як біль серце твоє точить,
Адже погасла вже моя свіча.
До тебе прилечу я серед ночі,
Торкнуся тихо-тихо до плеча…
Твоєю замилуюсь сивиною,
Що надто рано в косах зацвіла,
Це сталось після зустрічі з війною,
Коли мене на цвинтар провела.
До раночку твій сон я берегтиму,
Аби тобі продовжити життя.
Дороги не були твої простими –
Немало мала бід ти і звитяг.
А коли сонце Землю потривожить,
І усміхнеться день новий тобі,
Я повернуся знов у… небо Боже,
Молитимусь за тих, хто в боротьбі.
14.02.2023.
Ганна Верес Демиденко
