Сльозою тане пам’яті свіча…
Нестерпна рана серце обпікає…
Гірчить полином зболена душа…
Війна у нас найкращих забирає…
На Небеса, у вічність відійшли –
Як пережить трагічні миті втрати.
Та у думках ви з нами назавжди
І часу світлий образ не здолати.
Як ви любили, сім’ї берегли,
Тепло душі віддали до остатку…
Пробачте, врятувати не змогли
І згасли ви, як зорі на світанку.
Злетіли в Небо мужні, молоді,
Щоб янголами край свій захищати.
Та ви у серці вдячному живі,
Ваш подвиг будем вічно пам’ятати.
Анатолій Лазаренко
