У професійному середовищі досить часто можна почути фрази «інклюзивні діти» або «діти з інклюзією». Але чи є такі формулювання коректними?
Термінологія в освіті — це не просто слова. Вона формує наше ставлення до дитини, визначає підходи до підтримки та впливає на те, як суспільство сприймає інклюзію. Саме тому використання коректних понять є важливою складовою професійної етики та безбар’єрної комунікації.
Інклюзивним може бути освітнє середовище, навчання чи простір, але не дитина. Тому вислови на кшталт «інклюзивна дитина» або «дитина з інклюзією» є некоректними. Правильно говорити — дитина з особливими освітніми потребами, адже саме таке формулювання відповідає сучасним підходам в освіті.
Відповідно до Закону України «Про освіту» (стаття 23), особа з особливими освітніми потребами — це особа, яка потребує додаткової постійної чи тимчасової підтримки в освітньому процесі з метою забезпечення права на освіту, сприяння розвитку особистості, поліпшення стану здоров’я та якості життя, підвищення рівня участі у житті громади.
Отже, згідно із законодавством, дитиною з особливими освітніми потребами може бути не лише дитина з порушеннями розвитку, а й дитина, яка потребує додаткової підтримки через соціальні чинники або має високий рівень обдарованості.
Коректна термінологія — це не просто про слова. Це про повагу до дитини, визнання її потреб і формування гідного ставлення в освітньому середовищі. Саме з мови починається справжня інклюзія — не формальна, а така, що базується на прийнятті, підтримці та рівних можливостях для кожного.
Тож яка термінологія буде вірною? Де про це почитати? Як не помилитись та встигати за змінами?
Насамперед варто звертатися до офіційних джерел, які формують сучасний підхід до безбар’єрної комунікації та інклюзивної освіти. Це, зокрема, законодавчі акти у сфері освіти, рекомендації Міністерства освіти і науки України, фахові видання. А також найдоступніший на даний момент «Довідник безбар’єрності», у якому зібрані актуальні принципи коректного та поважного використання термінів.
Саме такі джерела допомагають формувати професійну мову без стереотипів і застарілих визначень. Адже слова, які ми використовуємо в освітньому середовищі, впливають не лише на якість комунікації, а й на ставлення до дітей та їхніх потреб.
Бути уважними до термінології — означає бути уважними до людини. І це один із важливих кроків до створення справді безбар’єрного та підтримувального освітнього простору.
Нижче для прикладу наведені фахові видання, які внесено до перелiку наукових фахових видань України :
Засновник - Інститут спеціальної педагогіки і психології імені Миколи Ярмаченка НАПН України:
«Особлива дитина: навчання і виховання» – українське наукове, методичне, інформаційне видання у галузях спеціальної педагогіки та психології. Періодичність 4 рази на рік. https://ojs.csnukr.in.ua/index.php/Exceptional_child
«Освіта осіб з особливими потребами: шляхи розбудови» - науково-методичний збірник, провідне українське наукове, методичне, інформаційне видання у галузях спеціальної педагогіки та психології. Збірник виходить 2 рази на рік. https://spp.org.ua/index.php/journal/about
Використана література:
Закон України про Освіту https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-19/ed20260731#Text
"Довідник Безбарєрності" https://bf.in.ua/rizni-sotsialni-hrupy-2/dytyna-z-osoblyvymy-osvitnimy-potrebamy-oop/
Зображення згенеровано за допомогою ШІ