Ось такою -- щасливою, молодою, з променистими очима і чарівною усмішкою назавжди запам'ятав її світ. "Королева сцени", "українська Діва", "унікальне явище оперної культури", "Вагнерівська примадонна", "символ досконалості". Так, це все про Соломію Крушельницьку -- нашу національну легенду.
Історія її вражаючого успіху захоплює й через роки. Вона -- проста українська дівчина, уродженка маленького села Білявинці, що на Тернопільщині, досягнула вершин світової слави завдяки своєму неймовірному таланту і наполегливості, спираючись лише на підтримку своєї небагатої родини.
А ще, як сама писала: "Своїми успіхами на великих оперних сценах світу я завдячую своєму рідному співучому народові, його невмирущій пісні-чарівниці. Це вона вивела мене на дорогу мистецтва". Ще в дитинстві любов до музики прищепив їй люблячий батько -- священник греко-католицької церкви.
Далі була Тернопільська класична гімназія і Львівська консерваторія, яку Соломія успішно закінчила в 1893 році. На одному із виступів її спів почула знаменита італійська співачка. Захоплена красою голосу дівчини, вона порадила їй продовжити навчання в Італії.
Батько, розуміючи, що талант дочки потребує особливого огранування, підтримав її, взяв позичку в банку. І Люня, як ласкаво називали її рідні, поїхала в далеку незнайому країну. Без протекції і зв'язків, покладаючись тільки на власні сили. Цим принципом вона керуватиметься все життя.
В Мілані майбутня зірка вдосконалювала мистецтво співу у знаменитої Фаусти Креспі, акторську майстерність у професора Конті. Під час навчання виступала з оперними аріями в концертах. Працювала невтомно -- могла виконати і п'ять різних партій на тиждень. Пізніше опанувала й німецьку вокальну школу, навчаючись у Відні.
Її голос -- лірико-драматичне сопрано, набув такої глибини, соковитості, що в поєднанні з особливим акторським хистом діяв на публіку майже гіпнотично. З 1894 по 1920 рік вона виконує на кращих сценах світу партії видатних оперних творів. Серед яких "Манон Леско", "Аїда", "Фауст", "Електра", "Кармен", "Саломея", "Лоенгрін".
Всього вона створила понад 60 партій в операх понад 35 композиторів вісьмома мовами. А чого варта загальновідома історія про порятунок нею опери Джакомо Пуччіні "Мадам Батерфляй"! Важко втриматися від спокуси нагадати її хоча б кількома рядками.
В 1904 році прем'єра цього твору зазнала повного провалу. Запрошена засмученим композитором Крушельницька заспівала провідну партію оновленої опери так, що глядачі не хотіли відпускати виконавців і автора зі сцени. Вдячний Пуччіні подарував їй свій портрет з написом "Найпрекраснішій і найчарівнішій Батерфляй".
Коло неї -- вродливої, знаменитої, було багато чоловіків, які пропонували їй руку і серце. Соломія не зважала. Всі свої статки заробила сама. Та коли вже була у зрілому віці, зустріла нарешті кохану людину. Її обранцем став італійський адвокат Чезаре Річчоні, з яким вона прожила 26 щасливих років.
З 1920 по 1929 рік Крушельницька тріумфально гастролює в країнах Європи, Америки, дає камерні концерти. Вона завжди підкреслювала свою національність. Кожен виступ завершувала виконанням української пісні -- "Я мала хвилини великої насолоди, коли могла чужинцям показати красу наших пісень".
І де б не була, майже щороку поверталась в Україну. З великим задоволенням давала концерти в Львові, Тернополі, Чернівцях, Станіславі, невеликих містах і селах -- "Ви знаєте, яке то щастя співати своєму народові!"
В 1939 році, коли вже не стало чоловіка, Соломія в черговий раз приїхала в Україну провідати рідних. І опинилась в клітці. Розпочалась Друга світова війна, влада не випустила її за межі радянського союзу. Будинок, який вона придбала для своєї родини у Львові, націоналізували, їй із сестрою залишили одну квартиру.
Під час окупації Соломія Амвросіївна виживала за рахунок приватних уроків. В післявоєнний час їй довго не давали громадянства, аж доки вона не переписала свою італійську віллу "Саломея" на користь держави. Від продажу вона отримала мізерну грошову компенсацію.
Крушельницькій дозволили працювати у Львівській консерваторії. Але під час "чистки кадрів" виявилось, що її диплом "загубився". Без нього оперна зірка першої величини, виступати з якою на одній сцені прагнули найвидатніші виконавці того часу, не могла викладати. Згодом документ таки знайшовся. Звання професорки і Заслуженої діячки мистецтв вона отримала наприкінці життя.
Незважаючи на похмуру байдужість батьківщини, славетна Соломія Крушельницька зберегла оптимізм, з властивим їй натхненням передавала свій безцінний досвід молоді. В 1949 році у віці 77 років вона востаннє дала концерт у залі Львівської філармонії. Величним завершальним акордом в її виконанні прозвучала пісня "Родимий краю".
Надія Зубченко
