Скувала крига крицею річки,
Холодним сном усе мені здається,
В якому чути вітру балачки
І як хурделицею він собі сміється.
В полон довкола все взяла зима,
Зробила з льоду кришталеві грати.
Та тільки робить все вона дарма,
Тепло весни не дасть їй панувати.
Розбудить ліс, торкнувшися до крон,
Промінням сонця все живе огорне.
І піде в безвість той зимовий сон,
І буде все чарівне й неповторне…
© Сергій Ущапівський
