Скрізь добре там , де нас нема ,
тож ми й роз'їхались повсюди!
Хтось кається , та все дарма ,
бо їде знову - якось буде !
Спасибі , є де заробить !
Всі добре знаємо , як тратить!
Але життя щомить біжить ,
і враження таке , щось втратив!
Залишив діточок , батьків .
Залишив дім , село , країну.
Не бачивши життя світів ,
все дивувався без упину -
О , як живуть! О , як живуть !
Позаздрити життю такому!
Все добре , тільки в тому суть ,
що тягне всіх , чомусь , додому!
Батьки постаріли на " раз " !
У кожну зустріч , тільки подив!
Чомусь у мами погляд згас ,
і тата "ломить" на погоду.
З маленьких зовсім діточок ,
вже парубки та наречені!
Не точить серця черв'ячок ?!
Тим паче , що життям навчені ,
щоб цінувати кожну мить!
Разом і плакати , й радіти...
Прогавили , ось це й болить !
Без нас дорослішали діти!
Без нас берізка підросла ,
без нас старіли батько й матір !
І...вимерло вже пів-села!
Чого здобутки наші варті?!
...Таке життя...таке життя!
В нім не можлива скрізь присутність.
Хоч крає серце каяття -
не здатні ми змінити сутність.
Лідія Бугайова.
