Багато видимих зірок об'єднані в сузір'я. Люди тисячоліттями дивилися в нічне небо і шукали в мерехтливих точках на небесній сфері знайомі контури тварин та силуети богів. Все залежало від уяви спостерігача та культури народу, тому в різних країнах та в різні епохи сузір'я були різними. Зіркові карти постійно змінювалися, як і географічні.
Створений у 1919 році Міжнародний Астрономічний Союз упорядкував та уніфікував зіркові карти. Були проведені межі між сузір'ями та затверджено список із 88 сузір'їв (48 з них описані та названі ще древніми греками).
Для професіонала сузір'я — це не звичний контур Орла, Лебедя чи Ліри, а певна ділянка неба, небесний «штат» разом з усіма видимими і невидимими зірками.
Сузір'я поділяються на південні (45), північні (31) та екваторіальні (12). Частина сузір'їв Південної півкулі видно у наших широтах влітку, і навпаки — австралійці бачать частину сузір'їв північної півкулі взимку. Однак є такі сузір'я, які ніколи не піднімаються над горизонтом у Північній півкулі, наприклад, Південний Хрест. У долі мореплавців він зіграв таку ж важливу роль, як Велика Ведмедиця у Північній півкулі: за допомогою цих сузір'їв моряки минулого визначали напрямок на Північ та Південь відповідно. Тому Південний Хрест зображений прапорами багатьох країн, від Австралії до Бразилії.