Скільки на світі гарних жіночок,
А ти ''страждаєш'' і мене тримаєшся???
Таких, як я, достатньо наймичок,
Чого ж мене клянеш і матом лаєшся?
Знайди собі таку, щоб до душі,
Щоб смачно готувала, не журилася,
Була прихильна до товаришів
Тих, що до тебе ходять. Не сварилася.
Щоб в настрої прекрасному булА,
Виконувала забаганки, завжди слухала,
Щоб все, що хочеш, те й тобі далА,
Й на тебе, як на скарб, постійно дмухала...
А я? Ти знаєш, я не пропаду,
Не збожеволію і не впаду в депресію.
Хоч нерви підлікую, відійду,
Забуду про образи і агресію...
Можливо я не скажу нових фраз,
Та хочеться прожити, як бажається.
Але не в всіх життя за перший раз,
Так, як хотілося би нам, на жаль, складається.
© Людмила Степанишена
