СКАЖИ, ЧОМУ...
Скажи, про що шепочуться тополі
І гублять слід в зів"ялих споришах.
Можливо, їх серця зазнали болю,
Як і моя, як і моя душа.
Скажи, чому тепер ти не моя
І твої очі сяють не для мене.
Скажи, чому погасла вже зоря,
Що так світила нам над старим кленом.
Скажи, чому так в світі повелось,
Що дві стежини сходяться в єдину.
Скажи, чому зустріла ти когось,
А я без тебе в самотині гину.
Скажи, чому тепер ти не моя
І твої очі сяють не для мене.
Скажи, чому погасла вже зоря,
Що так світила нам над старим кленом.
Я розділю з тополями свій біль
І відпущу печаль свою за вітром.
Чому ж тоді ця біла заметіль
На мої скроні вже лягає цвітом.
Мабуть, тому, що ти вже не моя
І твої очі сяють не для мене.
Мабуть, тому, що згасла вже зоря,
Що так світила нам над старим кленом.
Зі збірки "МЕЛОДІЯ СЕРЦЯ".
