Країна майже не має власних природних ресурсів, тож змушена їх імпортувати з інших країн. Для прикладу, в Індонезії сінгапурці закуповували пісок і насипали його на пляжах біля річки Каланг, аби люди мали змогу тут відпочивати.
Навіть прісна вода частково купується і надходить по дамбі із сусідньої Малайзії. Щоправда, основну частину питної води сінгапурці продукують, використовуючи різноманітні сучасні технології. Як-от:
використання опадів;
опріснення морської води;
фільтрація стічних вод.
Крім того, через дефіцит площі в місті створено безліч незвичайних архітектурних об’єктів, які економлять простір, — від величезних багатоповерхових будівель до... стадіону на воді.
До слова, цей стадіон є повністю функціональним — на ньому тренуються і змагаються футболісти.
