Сільській жінці
Гортає пам'ять
Доль сільських стежинки,
Блука вітрами в полі, у садках.
І скрізь я бачу берегиню-жінку,
Красиву в праці, мріях і піснях.
Плекала дім, як квітку у віночку,
Під вікнами - і мальви, й паничі*.
І вишивала хрестиком сорочки.
Допізна вогник блимав уночі.
Для трудоднів десь брались
легкість, сила.
Щодня теплом пашіла звично піч.
Мішки і клУнки, знаю, не жаліли
Ні ніжних рук, ані тендітних пліч.
У скриню - і хусткИ, і скатертини
З любов'ю, із надією, теплом.
А ще намисто і старі світлини.
З тих пір води багато вже сплило.
Гортає пам'ять
Доль сільських стежинки:
Марії, Ганни, Марфи, Соломії...
Красива, мудра українська жінко,
У Всесвіті твоє ім'я зоріє.
Ніна Арендар
Світлина з мережі Інтернет
*паничі - квіти (кручені паничі)
