Захищати довкілля, дбати про здоров'я людей чи втілювати іншу соціальну місію вчаться українські підлітки у школах та інших закладах освіти. І усе це вони роблять у межах свого першого бізнес-проєкту в СП – соціальному підприємстві.
Ідея такого бізнесу в тому, що усі головні процеси в ньому мають робити діти та молоді люди. Дорослі лише підтримують та займаються більше «паперовою роботою» зі звітами. Розробка продукту чи послуги, продажі, ведення соціальних мереж – усі ці та інші обов'язки беруть на себе школярі та студенти.
Навчальну програму зі створення СП в закладах освіти - StudBiz, схвалили в Міністерстві освіти та науки у 2020 році. З того часу сотні вчителів стали кураторами та разом з дітьми розвивають соціальні бізнеси в освітніх закладах. Вже восени 2025 вийде оновлена версія програми та робочих матеріалів.
Весь каталог СП можна переглянути на онлайн-платформі #StudBiz, яку створила громадська організація School of ME для розвитку сектора соціального підприємництва в закладах освіти України. Ми ж далі кажемо про деякі з них. А також поділимось порадами, що допоможуть створити СП в рамках StudBiz.
Шиють шопери з джинсів та розмальовують на замовлення
У 2020 році учні київської школи №203 відкрили своє виробництво шоперів з вживаних джинсів Each Craft. Ідея апсайклінгу (від англ. upcycling — повторне використання) захопила дітей та керівника соціального шкільного підприємства, хоча ніхто з них ніколи не шив сумки.
«Вчились по відео з інтернету. Перший шопер ми шили два тижні. На другий витратили вже чотири дні. А за наступний місяць – виготовили вже 46 шоперів. Доводилось продумувати усе до дрібниць: хто та де буде прати одяг, розкроювати речі, вирізати та зшивати деталі, прикрашати та продавати виріб», – розповідає Наталія Павлова, кураторка соціального шкільного підприємства Each Craft.
На старті дане соціальне шкільне підприємство витратили близько 30 тисяч гривень. Кошти команда отримала вигравши грантовий конкурс StudBiz. Гроші пішли на придбання швейної машинки та інструменти для шиття. Приміщення для майбутнього швейного цеху виділили у школі. Ремонт там діти з батьками робили самотужки.
«Карантин у часи пандемії, а потім і повномасштабне вторгнення – усе це дуже вплинуло на нашу роботу. Ми не могли фізично зустрітись для роботи та дуже знизилась мотивація дітей. Проте якщо справа їм дійсно цікава, то вони завжди знайдуть вільний час та можливість займатись улюбленою роботою в команді», – розповідає Наталія.
Зараз Each Craft розширюють виробництво: почали друкувати малюнки на чашках, пазлах, футболках. Дохід від продажу товарів вони спрямовують на допомогу ЗСУ та розвиток свого бізнесу.
«Годують» черв'яків опалим листям для компосту та біодобрива
На Волині в ліцеї імені Олександра Цинкаловського працює незвичне соціальне шкільне підприємство – «Черв'ячОК». У спеціальних контейнерах із землею та органічними відходами розводять каліфорнійських черв'яків, які здатні швидко перетворювати органічний матеріал на компост.
«У нашому місті багато дерев заражені "іржею" та македонською міллю. Коли діти писали наукову роботу з вчителем біології, дізнались як можна зарадити проблемі. Виявляється, що потрібно перероблювати опале листя, що вже заражене хворобою. Каліфорнійські черв'яки для таких цілей найкраще підходять», – розповідає Віталій Кашубський, куратор СП «Черв'ячОК» в ліцеї імені Олександра Цинкаловського.
Необхідними знаннями з розведенням тварин поділились на місцевому підприємстві. Купити приладдя для виробництва, садовий культиватор та подрібнювач допомогли кошти гранту StudBiz. У результаті команда СП «Черв'ячОК» почала вирощувати та доглядати за черв'яками.
«Зараз наша команда налічує близько 60 людей: школярів, педагогів та активних мешканців громади. Кожен залучений в одному із напрямків: науковий, технічний, фінансовий, зв'язку з громадськістю, налагодження співпраці. Так ми розподіляємо роботу та відповідальність», – розповідає Віталій.
На продаж від СП в ліцеї імені Олександра Цинкаловського йде біогумус та добрива «вермичай» – їх обмінюють на саджанці, що висаджують на території ліцею та міста. Віталій розповідає, що вони активно розширюють виробництво та мріють вийти на всеукраїнський ринок.
EcoGreenBiz – вирощують на продаж мікрогрін
У лютому 2021 року вихователька наукового ліцею Хортицької національної академії Анна Рассамакіна вперше дізналась про існування StudBiz. Формат її зацікавив і вона вирішила спробувати зробити щось подібне у своєму закладі. Через рік у Запоріжжі почало працювати соціальне шкільне підприємство EcoGreenBiz, де Анна з учнями вирощували на продаж мікрогрін.
«Нам дуже сподобалась ідея "сіті-ферм". Коли вирощують рослини не у ґрунті, а у спеціальних контейнерах. І вони розташовані каскадом, вертикально. За таким фермерством майбутнє», – розповідає Анна.
Учнів надихнув приклад американця Кімбала, брата Ілона Маска. Він обладнав сучасну теплицю у старих контейнерах з вертикальною системою поливу і спеціальним освітленням. Щотижня там збирають до 23 кг листових овочів. А на полив витрачається лише 30 літрів води на день.
«Спершу у нашій команді було приблизно 30 учнів, які хотіли займатись підприємництвом. Але активними виявилось значно менше дітей. Більшість не готові були працювати після уроків. Так залишилась вісімка, яка і стала основою команди соціального шкільного підприємства EcoGreenBiz», – розповідає Анна.
EcoGreenBiz вдалось виростити та реалізувати приблизно 70 лоточків із зеленню. Але за межі ліцею їх бізнес не встиг вийти – почався спершу карантин, а потім повномасштабне вторгнення. Більшість учнів з родиною поїхали з міста, справу довелось зупинити, а обладнання частково – перевести додому до Анни.
«Зараз всім займаюсь переважно я сама, бо діти хто де. Деякі навіть в Америці, то з ними взагалі важко спілкуватись через різницю в часі. Коли в них ранок, в нас вже день закінчився. Але ми усе одно продовжуємо спілкування. В нас є чат, де можна записувати голосові повідомлення і слухати їх коли зручно», – розповідає Анна.
Потроху СП наукового ліцею відновлює роботу. Команда збирає готові набори для вирощування мікрогріну та продає через соціальні мережі. Увесь дохід вони спершу витрачали на насіння (редис, горох, соняшник), контейнери з кришками, та декоративні деревʼяні ящички. Близько 3 тисяч гривень віддали волонтерам на потреби ЗСУ та 5 тисяч гривень – на заміну вікон в ліцеї.
Що потрібно, щоб створити підприємство в закладі освіти?
Секрет успіху цих підприємств – вмотивовані викладачі, які не побоялись відповідальності. Адже СП в закладі освіти для них це як гурток, де вони роблять дещо важливіше – допомагають школярам та студентам усвідомити силу командної роботи, стати більш впевненим та отримати перші навички підприємництва.
Тож якщо є охочий “дорослий” (викладач чи викладачка, соціальні працівники, тощо), які готові стати куратором/-кою СП, то потрібно:
Отримати підтримку від адміністрації освітнього закладу.
Приміщення, меблі та обладнання можуть виділити у закладі освіти. А учні, студенти та викладачі стануть першими клієнтами СП. Без залученості директора таку діяльність не організуєш.
Нагадуємо, що курс з соціального підприємства в закладах освіти рекомендований МОН. Він розрахований на рік по 35 (1 год на тиждень) чи 70 (2 год на тиждень) навчальних годин. Ці заняття підійдуть для школярів від 8-го до 11-го класу, в тому числі – для підлітків з різних класів та інших закладів освіти.Зібрати команду школярів чи студентів, які хотіли б спробувати себе у СП
На початковому етапі може бути 20 чи навіть 50 охочих. Але не усі з них безпосередньо будуть готові системно працювати. Проте вони можуть згодом стати амбасадорами СП свого закладу освіти та допомагати просувати ідею.
А щоб краще зрозуміти філософію та підхід, продумати як працювати з командою та організувати роботу загалом – куратору та охочим можна почитати посібник з СП, що був схвалений МОН.Провести тренінг та сформувати ідею СП (мінімум два дні)
Для цього можна скористатись матеріалами посібника для тренерів від School of ME. Його було протестовано під час проведення тренінгів із соціального підприємництва для 13 шкіл Донецької, Луганської та Львівської областей.
На цьому етапі потрібно разом з дітьми продумати:
– ідею – яку соціальну проблему буде вирішувати СП;
– бізнес-модель роботи – місію та мету роботи, які послуги чи товари будуть у СП, для кого та як буде працювати, хто потрібен для команди;
– розпланувати заняття, перші кроки та відповідальних.Підготуватись до відкриття
Залежно від ідеї – потрібно організувати простір для роботи майбутнього СП в закладі освіти.
Закупити обладнання та витратні матеріали можна завдяки:
– Грантам від міжнародних організацій, але для цього у більшості випадків потрібно зареєструвати громадську організацію. Шукати пропозиції таких грантових конкурсів можна на сайтах «Гурт», «Громадський простір», порталі #StudBiz.
– Спільнокошту – можна попросити батьків та усіх небайдужих допомогти купити обладнання і гуртом зібрати потрібну суму. Для великих сум можна провести фандрейзингову кампанію та запустити проєкт на сайті «Велика ідея» або «Моє місто». Поради по залученню коштів можна дізнатись з онлайн-курсу про краудфандинг.
Розпочати роботу та розвивати СП
Запустити СП – це одна справа, і зовсім інша – не зупинитись і продовжити роботу, зробити підприємництво сталим. На цьому етапі куратори стикаються з проблемою мотивації школярів та студентів. Одні розчаровуються, бо чекають швидкого та легкого доходу. Іншим бракує часу через підготовку до Національного мультимедійного тесту (НМТ).
Щоб СП в закладі освіти не закрилось у перший рік роботи, куратори радять своїм колегам:
«Починайте справу тільки тоді, коли готові взяти на себе відповідальність.
Підприємство, навіть учнівське, займає багато особистого часу, але якщо вже взялись – то йдіть до кінця», – радить Анна Рассамакіна.
«Підприємство працює у стінах школи. А отже й цікаве буде більше тим дітям, які там навчаються. Вони можуть прийти на перерві щось поробити там, зустрітись з командою у столовій та обговорити нові ідеї. Випускники школи якщо і будуть долучатись, то вже меншою мірою. Тому і важливо, щоб вони навчили молодших, передали їм свої знання та навички», – зазначає Наталія Павлова.
«Не бійтеся, вивчіть усю теоретичну та практичну сторони, по можливості поспілкуватись уже з існуючими практиками у вашій сфері, прорахувати усі деталі, розпочати, і не полишати розпочати не зважаючи ні на що», – радить Віталій Кашубський.
«Важливо не лише навчати дітей, але й запастись терпінням. Головне – слухати їх та чути. Сприймати, на перший погляд, найнереальніші та найбезглуздіші ідеї, як поштовх до розвитку і вихід за межі “дорослих вчительських” стереотипів», – радить Юлія Дячок.
