ШОКОЛАДКА
Скінчився бій. Кривавий і важкий;
Залишить він собі його на згадку...
Прошепотів : «Щось солоденьке б з"їв....»,
Друг посміхнувся: «На ось шоколадку...».
У мирному житті не полюбляв
Солодощів, – всі дітям ніс додому,
А зараз обережно в руку взяв,
І навіть трошки відступила втома.
Згадав на мить свій дім, свою сім"ю,
Як там вони без нього – найдорожчі?
Подумав: «Як же я їх всіх люблю!»...
«Чого засумував?», – спитали хлопці.
«Нічого, – мовив, – браття, все гаразд,
Здолаємо ми будь-якого ката,
І зробимо таким життя у нас,
Що буде ще солодше шоколаду!».
Рукою, на якій і бруд і пил,
І кров, і порох, і подряпин кілька,
Тримав свою всесильну віру він,
Хоч і здавалось – шоколадку тільки.
© Сергій Доскач
