Шкільне кохання… Скільки літ минуло?
Майже забуте, мов і не було…
А на світлинах спогади майнули –
Колись в душі лише воно жило…
В дорослому житті наївність зникла,
Розвіяло в роках дитячі сни…
А його образ став далеким й ніжним,
Й стежинка заросла тої весни…
Той хлопчик виріс. Чи зараз впізнаєш?
Ти теж не юна, хоч ще й не стара…
Шкільне кохання іноді згадаєш
І тих років чомусь дуже шкода…
Сум за минулим розтривожив душу,
Але не скажеш нікому про це…
Доросла жінка, начебто байдужа,
Та в натовпі бачиш знайоме лице…
©Світлана Білошапка
