Щирі і болючі думки звичайної маленької дитини.

Війна – це не лише статистика та звіти з фронту. Це зламані долі, втрачене дитинство та глибокі психологічні травми. Вірш одинадцятирічного хлопчика, який переживає жахи російської агресії, яскраве тому підтвердження. Психологи наголошують: діти, які пережили війну, потребують особливої уваги та підтримки. Важливо допомогти їм впоратися з пережитою травмою, повернути віру в майбутнє та надію на мирне життя. Як важливо нам, вчителям, пам'ятати, що за кожною цифрою в статистиці війни – людська доля, дитяча мрія, зруйнований світ. І наш обов'язок – зробити все можливе, щоб ці діти знову могли радіти життю, мріяти та будувати майбутнє у вільній Україні.