Притча "Два зернятка"
Два зернятка лежали поруч на родючій землі.
Перше зернятко сказало: «Я хочу вирости! Пустити коріння глибоко в грунт піді мною, а паростки над землею. Мрію розпуститися ніжними бруньками й провістити прихід весни. Я прагну відчути теплі сонячні промені й крапельки роси на моїх тендітних пелюстках!»
І зернятко виросло, перетворившись на квітку.
Друге зернятко промовило: «Я боюся. Якщо я пущу коріння в землю, то невідомо з чим воно зіштовхнеться там, у темряві. Якщо в мене виростуть ніжні стебла, то їх може щось ушкодити. А якщо з’являться бутони, то якась комаха може їх пообгризати. А якщо з бутонів розпустяться квіти, їх зірвуть або затопчуть ногами. Нема дурних, краще я зачекаю безпечного часу».
І друге зернятко стало чекати. Курка,блукаючи в пошуках підгодівлі, побачила на землі зернятко й миттю склювало його.
