Гарячка Західного Нілу (ГЗН) – це особливо небезпечна вірусна хвороба, збудник якої передається через укуси комарів. У тяжких випадках супроводжується гарячкою, запаленням головного мозку, збільшенням лімфатичних вузлів, ураженням слизових оболонок, в окремих випадках висипами на шкірі. Летальність спостерігається в 4 % випадків.
Проведені дослідження походження вірусу гарячки Західного Нілу встановили, що він зародився у Африці приблизно тисячу років тому з двох інших вірусів, які є зоонозними й спричинюють хвороби у птахів і ссавців.
На сьогоднішній день хвороба поширена в багатьох країнах Африки, Азії, Середземномор'я. Окремі спалахи реєструються в країнах Центральної Азії (Казахстан, Туркменія, Таджикистан), Закавказзя (Азербайджан, Вірменія), США, Канаді, Мексиці, країнах Центральної Америки, Австралії, Росії, фіксуються випадки ГЗН і в Україні.
За інформацією ДУ «Центр громадського здоров’я МОЗ» у 2022 році на території України було зареєстровано 11 випадків захворювання на гарячку Західного Нілу, з них переважна більшість 7 вип. – у Київській області (Фастівський район – 6 випадків, Броварський район – 1 випадок). Ще 4 випадки мали місце у Полтавській області.
Для захворювання притаманна літньо-осіння сезонність, частіше хворіють сільські жителі, а також любителі полювання, звідки ще одна назва цієї хвороби – «качина лихоманка».
Інфікована людина не заразна. На сьогоднішній день немає підтвердження передачі цього вірусу від людини до людини і випадків професійного зараження працівників закладів охорони здоров'я.
Головним джерелом та резервуаром гарячки Західного Нілу в природі є 17 видів переважно перелітних птахів, які у крові мають високі концентрації вірусу, що циркулює в них до двох тижнів. Резервуаром також можуть бути деякі дрібні ссавці, гризуни, кажани, але в них концентрація вірусу значно менша і зберігається він у них нетривало.
Гарячка Західного Нілу (ГЗН) належить до групи природно-осередкових зооантропонозних арбовірусних особливо небезпечних інфекцій (ОНІ) з трансмісивним механізмом передачі, яку спричиняє вірус роду Flavivirus родини Flaviviridae. Переносники вірусу — численні види комарів, які харчуються кров’ю інфікованих птахів. Під час укусів комарів вірус може потрапляти в організм людей і тварин, де він розмножується і призводить до хвороби.
Що стосується симптомів гарячки Західного Нілу, то у більшості людей інфекція протікає без симптомів, проте у 20 % хворих розвивається грипоподібне захворювання, що характеризується різким підвищенням температури, головним болем, болем у горлі, м’язах, суглобах, нудотою та діареєю. Можуть виникати висипання на тілі, збільшення печінки та селезінки, ураження нервової системи — менінгіт, енцефаліт, ознаки ураження головного мозку (розлади свідомості, парези, паралічі). Тобто симптоми не є специфічними лише для гарячки Західного Нілу, тому важливо при підвищенні температури тіла та появі перелічених симптомів негайно звернутись за медичною допомогою до сімейного лікаря.
Діагноз гарячки Західного Нілу встановлюється на підставі даних клінічного перебігу хвороби, епідеміологічного анамнезу та лабораторних обстежень хворого.
Профілактика гарячки Західного Нілу
В ендемічних регіонах гарячки Західного Нілу проводять комплексні заходи, направлені на зниження чисельності комарів (осушення боліт, ліквідація звалищ сміття, викошування рослинності, ремонт водорозподільних, каналізаційних та теплових мереж, дезінсекція затоплених підвальних приміщень, тощо).
Надійним способом упередження захворюванню на гарячку Західного Нілу є запобігання укусів комах. Для індивідуальної профілактики застосовуються захисний одяг, сітки на вікнах, репеленти.
Специфічного лікування хвороби не існує. Вакцина для запобігання захворюванню людей не розроблена.
ДУ "Київський обласний центр контролю та профілактики хвороб МОЗ України"
