Спосіб отримати знання, досліджуючи об’єкт та створюючи власний продукт, тобто проектна діяльність — це важлива частина Нової української школи. Але чи достатньо організувати дитині таку активність та ставити правильні запитання?
Звісно, першокласник багато чого навчається вже в процесі такої роботи. Але йому буде значно легше, якщо він матиме базу. Обстежити предмет, здається, просто, але то для дорослої людини. Ретельно і тривало розглядати його або спостерігати за чимось більшість першокласників не готові. Адже їхня увага ще не досить стійка.
Тож замість опису можуть бачити одну-дві риси, що впадають в око: забарвлення, форма. Наприклад, «червоне та кругле» — це може бути все, що хлопчик чи дівчинка може сказати і про яблуко, і про помідор. Дитина розгублена: що саме слід робити, щоб познайомитися з предметом: помацати його, погладити, покатати, понюхати?
Отже, першокласника слід навчати варіантам обстеження предметів, тобто методам порівняння якостей предметів із засвоєними зразками (еталонами). А чому сенсорний? Тому що йдеться про ту інформацію, яку ми отримуємо від органів чуття. Засвоїти сенсорний еталон — значить не просто називати властивості предмета, а й навчитися аналізувати, виділяти ці властивості у найрізноманітніших предметів у найрізноманітніших ситуаціях.
Доки немає досвіду, маленький дослідник у 2–3 роки розрізняє якості предмета, порівнюючи його з іншим. Тоді ще не можна сказати, велика ця пірамідка чи мала, поки немає другої. Старший дошкільник вже розрізняє колір, форму, величину, орієнтуючись на зразки властивостей предметів, а не самі предмети. Тож першокласники вже здатні систематизувати за кількома властивостями (скажімо, одночасно форма та колір).