…Що , голубко
, кажеш до весни ?
З кожним днем все ближче до Перемоги .
І повернуться потомлені сини,
Збивши на війні до крові ноги.
Знову зацвітуть поля, сади…
І минуть страхи усі й тривоги…
Прилетять додому журавлі—
Душі воїнів —до отчого порогу.
Покружляють в небі …угорі..
Над місцями рідними до болю,
Прокричать , прощаючись «Курли»
Над землею вільною ,святою..
Вийде в поле батько…вийде син…
І запахне свіжою ріллею
Лан засіє мирний славний рід
Сходитиме Сонце за межею…
День збіжить до ночі…А хрущі ..
загудуть над вишнею п’янкою
І згадає мама знов пісні ..
Спомини покотяться сльозою…
Про усіх кого не повернуть..
Хто життя віддав не ради слави
А за землю батьківську..свою
За дітей рабами,щоб не стали.
..Що ,голубко
,кажеш до весни..?
Сонце підіймається все вище
Полотніє чорна тінь війни..
Рік зима…Та все ж вона не вічна..
Що ж ,голубко білая, лети
Рознеси над краєм добрі вісті
Трошки залишилось до весни
І життя напише нову пісню.. 03.02.2023
Автор: Лариса Юсковець
