Ще трішки і закінчяться дощі…
Та з листям розпрощаються дерева.
Не так печально буде на душі.
У вічність піде Осінь – королева…
Так ніжно закружляє білий сніг.
Бурульками застигнуть неба сльози.
Біле мереживо сховає пил доріг.
І віхола розпустить довгі коси…
Прикрасами заграє Новий рік,
вогнем гірлянди, запахом ялинки.
І розпочнеться новий часу лік.
І посміхнеться на стіні старий годинник.
Гомін колядок, таїна Різдва…
В дитинство ніжно заглядають люди…
Магічна, неповторна, зачарована зима.
І хто сказав, що ми щасливими не можем бути?
© Yulia Vell
