Ще мить -- і юний березень загляне
бурулькою в замурзане вікно.
Вона прозора і швиденько тане,
закапотить, як з келихів вино.
Ще мить -- і розкидàє жмені квітів
ро лýках і галявинах, лісах.
І залунає звуками трембіти
його душа у спраглих небесах.
Розбудить вèсну, сонну і звабливу,
піснями стомлених маленьких горобців.
І перші проліски з фіалками курсивом
напишуть повість, краще за митців.
І повискакують, як з глечика, нарциси --
така принада для занудливих комах.
До неба вигнуться тюльпанів тòнкі списи,
і прокладуть весні барвистий шлях.
Ще мить...
23. 02. 2021.
Людмила Галінська
