Ще мої мальви білі не цвіли.
Ще чорнобривці навіть не садила.
Ще і рої на вишнях не гули,
А я вже осінь жовту полюбила
Хоча весна, хоч щойно зійшов сніг
І ще дерева не вдягнули плаття,
А я роблю із гілок оберіг,
А я молюсь і клякну до розп"яття.
І виглядаю літо, І боюсь
Не пропустити мить, коли світає.
І серцем, і душею я тулюсь
До осені, котра листки роняє.
До хризантеми в маминім саду,
До її сині, жовтизни у листі,
До соняшника в липкому меду
І вже у мене плечі золотисті.
І вже у мене руки - мозолі.
І в мене ноги на негоду ниють.
Та знов летять у небі журавлі
І лебеді у річці крила миють.
Буде весна. Я посаджу льонок,
Осінню квітку щоб цвіла й не в"яла.
І хоч весна біжить у мій садок,
Та я всім серцем осінь покохала.
Г.Потопляк.
