Щастя різне, воно відносне...
Комусь, за щастя помити волосся,
Нагрітися трішки, попити чаю,
Хоч іншим ці речі звичайно звичайні...
Щастя, коли не болить нічого
І я не про голову, зуба, чи ногу.
Душа болить набагато гірше...
Лікують молитви, сльози і вірші.
Щастя, коли здорові діти,
Коли можна разом на кухні сидіти,
Їсти штрудлі, пити какао,
Ділитись хорошим, ділитись цікавим.
Щастя, коли є з ким прокидатись,
Тулитися носом у шию, всміхатись,
Коли є кому про свій сон розповісти
І разом на штрудлі місити тісто.
Щастя, коли є квартира, чи хата,
Куди неодмінно тягне повертатись,
Де пахне чимось таким особливим
І в ній не страшні ні війна...ні злива.
Щастя, коли на душі спокійно,
Рідні — здорові, друзі — надійні,
Тихо у небі, не виє сирена.
Ми не полігон... Ми не арена...
Щастя, коли у тебе є ранок.
Вітер заплутався серед фіранок
На ганку в твоїй затишній хаті,
Куди неодмінно тягне повертатись.
Щастя, коли тобі просто пишуть,
Чи голосове у вайбер залишать
Таке, що ти можеш до сліз сміятись
І бути собою... І не прикидатись...
Щастя... Його насправді багато,
А ми все чекаєм... Втомились чекати...
І зовсім не знаєм, що щастя відносне :
Як чаю попить, чи помити волосся...
Юля Ілінська Драган
