Щастя
Боже, я часто думаю, чому ти не даси людям того, про що вони тебе просять?- запитав янгол.- А треба ж їм не багато: то здоров'я, то грошей, то любові, то ...
Бог почухав потилицю і сказав:
- Дійсно, люди просять одне й те, на пальцях можна перерахувати.
- То чому ж ти зволікаєш?
- Друже, я їм все дав, але вони не помічають цього, не шанують, навіть забувають подякувати.Їм завжди здається, що на їхній вік вистачить, тому і не бережуть своє щастя.
Воно завжди поряд, тільки потрібно роззирнутися, щоб взяти з собою.А вони летять , як птахи, доки вистачить сили.
- Але ти можеш те, чого вони не здатні усвідомити. Ти можеш зробити так, аби вони були щасливі? Хай слова кожного стануть твоїми діями .
- На жаль, не всі бажання я готовий виконати.
Подивись, хтось просить помсти, хтось - милосердя, хтось чекає на кохання, а в когось воно є тягарем, хтось прагне волі, а хтось плаче від самотності. Як зробити щасливим того, хто завтра через свої забаганки страждатиме, хто помилився у своїх мріях?
Важка справа , я не чарівник, я ...
І тут Бог задумався. Я їм дав хліб.Подивись, у когось за столом гості, а інший хліб викидає. Я дав вино, одні шукають істину, іншим вона не потрібна.Все, що я можу, я дав їм.І тільки їхній вибір робить їх щасливими чи нещасливими.
Янгол засмутився.Ніхто, навіть Бог, не в силі зробити людину щасливою.А потім зрадів:
людина сама є тою, що дарує іншим щастя.
Він подивився вниз: назустріч щастю йшли двоє.
Інна Паламарчук
