... Щасливі ті, що мають голку й нитку...
Тільки удвох вони пошити зможуть свитку...
Тримаючи свій скарб двома руками...
Один на двох пошиють шлях шовками.
Свої стежки всі квітами розшиють...
Дрібні дірки узорами прикриють...
Без вузликів, без прикрих заморочок...
Нитка за голкою лягатиме в рядочок.
Дбайлива голка ниточку шкодує...
В щільнім полотнищі для неї шлях торує...
Щоб нитка не порвалась ненароком...
Попереду йде голка сильним кроком.
Клопочеться і ниточка за голку...
Так, щоб пошите нею, все було до толку...
Щоби труди її усі не були марні...
У слід за голкою склада стібочки парні.
Нитка без голки - зОвсім безталанна...
Самій щось зшити - праця нездоланна...
Безсилою впаде вона під ноги...
Не маючи від голки допомоги.
Голка ж без нитки - просто залізяка...
Поруч із ниткою їй шана і подяка...
Працюючи у плідному тандемі...
Вони є пара...
Й нуль, коли окремі.
Тільки удвох вони в великій силі...
Вправно лататимуть дірки, що у вітрилі...
Щоб парусник мав змогу плити далі...
Потрібно ДВІ руки у ідеалі.
Галина Момот (14.02.2023.)
