Шалений вітер налетів на вишні
Посипав долу справжній снігопад.
Яке то щастя, що ми уже колишні,
Нашіптує мені на вухо милий сад.
Чужі, звичайні, лиш знайомі стрічні,
Розмова наша тільки на показ,
Колишні, байдуже мені, колишні,
Нашіптує весна сьогодні і щораз.
А навкруги сади цвітучі й пишні,
Та мимо ми йдемо байдужі, як стіна,
Як добре те, що ми тепер колишні,
І не важливо чия в тім вина.
