Серпень догорає... Відцвітає.
Пахне ябком і дозрілим злаком.
Перший Спас у хвіртку заглядає,
торохтить сухим і стиглим маком.
Пломеніє вогником в жоржинах,
майорить в настурціях цілунком.
Шиє ромби на старих ряднинах,
в'яже зілля кострубатим клунком.
Зріє в грушах жовтим лúпким медом,
морить сливи під пекучим сонцем.
Милий серпень, ще не йди, не треба...
Ще спинись на хвильку під віконцем.
Я тобі коржі спечу із маку,
почастую джемом з терпких слúвок.
Ще не йди. Ключі свої на гàку
тут лиши. Підеш у понеділок...
У якийсь із інших днів покинеш
літо це. Мене саму на сповідь
заведеш у храм. А сам полинеш
із лелечим зойком вечороòвим...
12.08.2022
Людмила Галінська
