Приблудився Серпень кострубатий,
весь такий скуйовджений, аж страх...
Вільний. Босий. Трохи бородатий.
Мов засмаглий цúган у степах.
Пахнув сіном, полинòм пожухлим,
пізнім медом, ябком, тютюном.
Копирсàвся києм зашкарублим
в стиглім збіжжі, граючись зерном.
Приволік з собою пані Спеку,
висушили мак. Вже торохтить...
Визбирали ложками із глека
воду всю. І сухо, аж рипить...
Смажили бокú рапатим грушам,
розганяли ос та комашню.
Шарпали в сливòк заспані душі,
створюючи хаос й метушню...
Бавились. Бо скільки того літа?
Ген, з-за рогу Осінь в черевиках
топче жовту стежку поміж жита
і золòтить листя на осиках...
07.08.2023
Людмила Галінська
