Серед снігів, залитих кров"ю грішних,
Ридання вдів, сліз матерів невтішних,
Під гул гармат, під розриви снарядів,
Солдатський мат і завивання "градів",
Де гострить смерть свою косу - небогу,
Народжується віра в Перемогу.
І це вона із сил своїх останніх,
По всіх фронтах, по всіх дорогах дальніх,
В мороз і дощ, додаючи наснаги,
Спивши ковток, один на трьох із фляги,
Здолавши біль, нестерпний до знемоги,
Веде усі шляхи до Перемоги.
*
А ти поглянь, як небо он зорить,
Для ворога - то Божа засторога.
Ти ж у душі не сумнівайсь й на мить -
Уже гряде велика Перемога!
По урвищах, снігах, по болотах,
Обвітрена, зчорніла вся, як сажа.
Заплакана, згорьована, в бинтах,
Тяжка, важка, знекровлена ... та НАША!!!
