Село дрімає в надвечірній тиші,
чомусь не світяться за шибкою вогні,
не видно диму, не клубочеться над кришами,
і відспівали вже пісень сільські півні.
Гуляє вітер по селу, поміж хатами,
і у пусті оселі загляда,
мороз розмалював віконну раму,
і на вікні фіранками гойда.
Немає жителів в селі, пішли у вічність,
живе під дахом одинокий сич,
відлякує усіх своїм він криком,
і в хаті завалилась стара піч...
Колись життя у селах вирувало,
був дитсадочок, школа, сільський клуб,
на дискотеку молодь поспішала,
радів розвагам молодий завклуб.
В колгоспі всім роботи вистачало,
корів доїти, буряки полоть,
і на полях солому скиртували,
млин працював, щоби муку молоть.
В святА гармошка вечорами грала,
співали пісню, чуло все село,
а як весілля чи вирядини справляли,
село немов би бджолами гуло...
Пустують хати, спорожніли села,
не чути як корови з паші йдуть,
не чути сміху дітлахів веселих,
лиш жаль і смуток у селі живуть.
Людмила Якушевич.
