Сам на сам, ти воюєш з цим світом,
Чи зі списом, чи з своїм мечем.
Наче тихо...а в підсумку, -з криком,
Мимоволі, стаєш палачем..
Ти не хочеш, щоб все обірвалось,
Не бажаєш нікому ти зла.
Наче доля з тобою, погралась,
Відібрала моменти добра...
Опинився в розділеній межі,
Усвідомиш падіння, чи зліт?!
Це не вибір якоїсь одежі,
Персональний, життєвий політ.
На плаву протримАтись, без хвилі,
Хоч купання давно не сезон.
Коли любі, кохані, і милі,
Не танцюють, вже марш мендельсон...
Сам на сам, ти до серця, торочиш,
Не в уяві, ті дивні місця...
Не для тебе...ну що вже поробиш,
І усмішкА, що сходить, з лиця.
Як для когось ти був ідеалом,
Вмить змінилися погляди ці.
Як по серці, пройшлися кинджалом,
Залишивши, весь сум, на щоці.
Не забудеться, добре й погане,
Стільки різного було в житті.
Чи засвітить, ще сонце, багряне?!
В незалежній, простій, доброті....
(с) Андрій Опрісник.
