Моє кредо:
«Тендітну душу ласкою зігріти.
І добротою ниву освітить.
Безмежно, цілий світ любити.
І дітям усього себе віддать».
Відповідно до вимог Нового Державного стандарту початкової школи метою початкової освіти є всебічний розвиток дитини, її талантів, здібностей, компетентностей та наскрізних умінь відповідно до вікових та індивідуальних психофізіологічних особливостей і потреб, формування цінностей, розвиток самостійності, творчості та допитливості. Провідним засобом реалізації вказаної мети є «запровадження компетентнісного підходу з метою формування предметних і ключових компетентностей, з урахуванням пізнавальних можливостей і потреб учнів початкових класів…».
Тому однією з актуальних проблем на сучасному етапі розвитку педагогічної теорії та практики є активізація пізнавальної діяльності учнів, адже від неї залежить ефективність навчання: свідоме і міцне здобуття знань, перетворення знань у переконання, розвиток інтересу до навчальної діяльності, самостійність думки та практичних дій учнів.
Пізнавальна активність дитини – це її внутрішня готовність до подальшої участі у процесі оволодіння знаннями, уміннями і навичками та виявлення самостійності й творчого підходу до виконання навчальних завдань. У центрі освітнього процесу має бути учень. Активність, бажання і здатність до навчання, уміння спілкуватися, співпрацювати, міркувати, обґрунтовувати свої думки, бути собою закладаються у процесі навчання на уроках у початкових класах.
Сьогодні перед вчителем початкової школи стоїть завдання домогтися, щоб діти не лише засвоїли матеріал, а й могли вільно оперувати ним, застосовувати знання для вирішення навчальних та життєвих проблем, для розширення свого пізнавального досвіду. Від його розв’язання залежить ефективність навчальної діяльності та розвиток інтересу до навчання.
Як учителю знайти вірний шлях для розвитку пізнавальної активності учнів початкових класів в освітньому процесі?
Переконана, що вирішення цього питання безпосередньо пов'язане з організацією самостійної пошукової діяльності учнів, розв’язанні пізнавальних завдань різних типів, поєднання активних та інтерактивних прийомів навчання, формуванні ключових компетентностей.
Компетентність — це здатність застосовувати набуті знання, вміння, навички, способи діяльності, власний досвід у нестандартних ситуаціях з метою розв'язання певних життєво важливих проблем. Компетентність є особистісним утворенням, яке проявляється в процесі активних самостійних дій людини.
Математика в початковій школі – один з провідних навчальних предметів, що сприяє розвитку пізнавальних і розумових якостей учнів. Основною метою в освітній галузі «Математика» є формування в учнів математичної компетентності: розвиток здатності чітко та аргументовано формулювати та висловлювати свої судження; забезпечення інтелектуального розвитку учнів, їх уваги, пам’яті, логіки, культури мислення та інтуїції; розуміння змісту і методів математичного моделювання, уміння бачити й застосовувати математику в реальному житті..
В. О. Сухомлинський: «Без гри немає і не може бути повноцінного дитячого розвитку. Гра – це величезне світле вікно через яке в духовний світ вливається життєвий потік уявлень».
Важливим засобом активізації пізнавальної діяльності молодших школярів є дидактичні ігри. Сучасні ігрові технології допомагають учителю математики удосконалити свій урок, зробити його яскравішим, цікавішим. Використання ігор підвищує ефективність засвоєння знань на уроці, формує стійкий інтерес до навчання, зберігає високу трудову активність учнів. Їх можна використовувати на будь-якому етапі уроку.
На уроках математики я застосовую різні дидактичні ігри: «Математична естафета», «Кращий обчислювач», «Спустися з гірки», «Магазин», «Допоможи Незнайкові», «Мовчанка», «Відгадай склад числа», «Хто швидше», «Магічні квадрати», «Математична доріжка», «Ромашка» та інші. Тобто, чималу роль я відводжу урізноманітненню, несподіванкам, фантазіїї та завданням, які спонукають до дії. На тіх же самих уроках математики діти мандрують математичними стежинами, зіставляють, порівнюють. На уроках літературного читання діти беруть участь у підготовці до проєктів: де вони досліджують, повідомляють, роблять виставки, інсценізуютиь, відтворюють свій настрій у малюнках.
Розвиваю здібності працювати і навчатися самостійно:
надаю молодшим школярам нести відповідальність за спільну роботу.
створюю ситуації, щоб діти працювали по черзі, слухали один одного.
організовую роботу в парах, групах.
використовую у своїй роботі індивідуальні завдання, картки.
Часто практикую самостійно скласти асоціативний кущ. Наприклад: до головного персонажу з літературного читання чи до теми, яку вивчили з української мови. У своїй роботі використовую різноманітні методи навчання. Мозкова атака, особливо, коли проводжу узагальнюючі уроки.
Виховний та розвивальний характер навчально – пізнавальної діяльності на уроці поглиблюю за умови постійного включення учнів у ситуації, де вони повинні :
доводити власну думку, наводити на її захист аргументи, докази, користуватися здобутими знаннями;
ділитися своїми знаннями з іншими;
допомагати товаришпм, коли вони відчувають утруднення, пояснити незрозуміле;
спонукати до знаходження не одного рішення, а декількох самостійно зроблених;
вільно вибирати завдання, переважно пошукового і творчого хараетеру;
урізноманітнювати діяльність, включати елементи праці, гри та спілкування;
виконувати завдання – максимум, розраховане на читання додаткової літератури, першоджерел та тривалі спостереження;
На сьогодні значна кількість основних методичних інновацій пов’язана із застосуванням інтерактивних методів навчання. Як бачимо, процес навчання потребує напруженої розумової роботи дитини і власної активності у цьому процесі. Мало пояснити, розповісти, продемонструвати. Ми можемо досягти справжнього результату лише за допомогою інноваційного навчання.
Аналізуючи свою роботу я хочу сказати слідуюче:
я постійно удосконалюю свій прфесійний рівень;
у своїй роботі стараюся та впроваджую новітні технології;
стараюся постійно підтримувати інтерес дітей до навчання;
даю дітям знання та вчу їх вчитися;
звичайно, під час дистанційного навчання, залучаю батьків до співпраці;
планую уроки за схемою «менше вчителя – більше учня».
Будую свої уроки так, щоб у класі панувала атмосфера доброзичливості та творчої взаємодії вчителя та учнів. Намагаюся створити дружній, позитивний колектив.
Зараз, коли у нашій країні війна, переважно, ми проводимо онлайн – уроки. І я розумію, що заняття мають бути відвертішими, адже діти потребують спілкування. Попри всі перешкоди вони хочуть навчатися. Мені приємно, коли я бачу дитячі усмішки, зацікавленість в очах дітей і тому я роблю все, щоб діти отримували радість від навчання. Адже їм фрмувати націю, яка житиме у розвиненій європейській країні, якою їм і керувати.
