Чи можна розвинути емоційний інтелект у дітей? Усі люди наділені емоційним інтелектом. Він закладений біологічно. Цим ми й відрізняємося від тваринного світу, та рівень його розвитку у всіх різний.
У школі і навіть у родині більше уваги приділяють розвитку традиційного інтелекту, а не емоціям. Емоції зазвичай розвиваються в дітей через наслідування. Наприклад, якщо в родині діляться не тільки власними думками й досягненнями, а й бідами та помилками, то ця частина емоційного інтелекту буде розвинена в більшості членів родини. Якщо в сім’ї заведено відчувати емоційний стан іншого, а не висловлювати власні емоція, ігноруючи партнера, то в дитини автоматично «на материнській платі» є схема емпатійності. Та якщо прикладів для наслідування в сім’ї немає? Тоді середовищем розвитку емоційного інтелекту має стати школа. Що для цього має зробити вчитель?
1. Розвивайте в дітей емоційну самосвідомість
Емоції можуть змусити людину поводити себе незвично й часто непродуктивно, а розвиток самосвідомості поліпшить здатність розуміти й інтерпретувати власні емоції, настрої та внутрішні мотиви. Ця практика допоможе й розпізнавати емоційні стани інших людей і розуміти, що стоїть за їхніми словами й діями. Кажучи коротко, якщо людина не розуміє власну мотивацію й поведінку, то й інших не зрозуміє.
Приклади вправ: 1. Кожен день промовляти три фрази, які починаються словами «Я відчуваю себе …», — завдяки цій техніці можна поступово навчитися точно визначати власні емоції та підвищити самосвідомість. Цю вправу можна використовувати на організаційному етапі уроку та під час рефлексії. Звичайно, не варто змушувати кожну дитину вголос озвучувати власні емоції (на це потрібно багато часу й це може викликати в деяких дітей дискомфорт), можна запитати кілька учнів за їхнім бажанням. Решта школярів роблять вправу про себе, одночасно набуваючи досвіду розуміння емоцій інших людей. 2. Нагадуйте собі та учням, що емоції мінливі й короткочасні, тому не можуть бути основою для спілкування й прийняття рішень. 3. Визначайте страхи й бажання. Вправу добре проводити на етапі очікувань від уроку.
2. Учіть контролювати себе емоційно
Важливо розвинути вміння контролювати імпульсивні реакції й емоції, які негативно впливають на потенціал дитини й лідерство. Це наступний крок після розвитку самосвідомості. Коротко кажучи, самоконтроль — це здатність стати «вище» жалюгідних пояснень, ревнощів, зривів й не дозволяти емоціям керувати життям.
Техніки самоконтролю: 1. Учіть дітей не обирати той чи той бік під час конфліктів і суперечок у колективі. 2. Якщо ситуація емоційно важка й заряджена, радьте учням не приймати рішення відразу, а проаналізувати власні емоції. 3. Сприяйте усвідомленню дітьми того факту, що життя мінливе, а фрустрація й розчарування є частиною будь-якої діяльності. І правильна реакція на них — це «мозкові штурми» і розробка стратегій, а не скарги й відсторонення від роботи. 4. Знайдіть разом з учнями допустимі способи реагування на емоції, без некоректних висловлювань чи образ.
3. Розвивайте в учнів здатність виявляти співчуття
Співчуття — найперша чеснота у розвитку емоційної самосвідомості, яка дає змогу відійти від особистого досвіду, побачити й зрозуміти проблему з погляду іншої людини. Розвиваючи емпатію, ви вчите ставитися до людей із повагою, добротою, гідністю.
Техніки розвитку емпатії: 1. Учіть жити за золотим правилом — ставитися до інших так, як ви хочете, щоб ставилися до вас. 2. Розвивайте вміння слухати й розмірковувати над тим, що сказав співрозмовник. Цю техніку варто практикувати на кожному уроці, під час відповідей учнів. 3. Хоча б раз на день питайте в учнів, як вони себе почувають, наприклад за шкалою від 0 до 10. Так ви спонукаєте оточення висловлювати власні емоції і зможете краще їх розуміти. Техніку можна практикувати під час організаційного етапу уроку чи рефлексії. Для виконання вправи учням можна роздати картки із цифрами від 1 до 10 чи порожній аркуш, на якому вони напишуть показник власного самопочуття.
4. Працюйте над мотивацією учнів
Мотивація — це пристрасть та ентузіазм у роботі й навчанні, які не можна пояснити грошима або статусом, це те, що допомагає реалізовувати власні внутрішні цілі й робити це з незгасимою наполегливістю.
Техніки мотивації: 1. У будь-якій складній ситуації, навіть у разі неуспіху, намагайтеся знайти хоча б одну перевагу. Наприклад, оголошуючи оцінки за урок чи контрольну, можна знайти позитив у низькому результаті — учням є куди зростати. 2. Формуйте любов до навчання. На кожному уроці знайдіть час, щоб згадати й сформулювати кілька причин, чому навчатися цікаво. До речі, на уроці навіть є спеціальний етап — мотивація навчальної діяльності. 3. Ставте перед учнями бажані й водночас досяжні цілі. Складіть разом з учнями список, що потрібно зробити, щоб їх досягти. Нагороджуйте учнів за досягнення ключових цілей. Наприклад, можна ставити цілі на початку уроку, тоді нагородою буде гарна оцінка за урок.
5. Поліпшуйте навички спілкування учнів
Важливий аспект емоційного інтелекту — уміння добре взаємодіяти з іншими людьми, але це не означає, що інтроверти або сором’язливі люди мають низький ЕQ. Навички спілкування мають різні форми, адже це не тільки вміння бути доброзичливим, а й вміння слухати, переконувати, вербальні й невербальні навички комунікації.
Техніки розвитку комунікативних навичок: 1. Учіть учнів хвалити інших, так ви надихнете команду й зробите її лояльною. Цю техніку можна застосовувати на організаційному етапі уроку чи під час узагальнення. 2. Учіть учнів розуміти людей, з якими вони розмовляють. Для цього підходять різноманітні ігри, наприклад: «Хто я?», «Крокодил» тощо.
дикаторами низького EQ:• невпевненість у собі і власних діях;• схильність до надмірної самокритики;• нездатність знайти спільну мову з оточенням.
Костянтин Петрідес — керівник психометричної лабораторії, професор психології та психометрії в університетському коледжі Лондона, автор і розробник тестів програми «Характеристики емоційного інтелекту», які застосовують у світових дослідженнях у цій галузі, зазначає, що в людей з низьким емоційним інтелектом періодично виникають проблеми з самооцінкою і спілкуванням з іншими, проте водночас вони більш скромні й неупереджено ставляться до оточення.
Для розвитку емоційного інтелекту школярів можна скористатися схемою «Компоненти емоційного інтелекту», розробленою Університетським коледжем Лондона (додаток).
