РОЗСТРІЛЯНИЙ ВЕРТЕП-1947 рік
Світилось небо,як ніколи.
І для Різдва кутя варилась.
«Вертайся швидко лиш,Миколо»-
-матуся сину говорила.
А він ладнав на посох Зірку.
Ту,що в Різдво для всіх світила.
Бо несла в світ щасливу звістку,
що Мати Сина породила.
Спасителя-цілому світу!
Якого люди всі так ждуть.
Тож зірка має Ясна бути.
Сімнадцять душ в Вертеп ідуть....
Не знав колядник,що востаннє
він бачить маму ,хату ,двір.
Бо з Станіслава* вже з світання
енкеведешний мчався звір.
Шукали всюди ворогів.
За волю,мову ,бува й били.
І йшли вбивать в село Дорогів
Тих діток,що з Христом ходили.
В той час,коли складали зброю...
Ці діти коляду учили.
І гарно-«Ой там за горою»
на печі дівча виводило.
Як всі патрони позсипали...
Ці діти одіж приміряли.
Як «Вифлиєм»колядували,
то звірі дозвіл уже мали.
В той час ,як Сурка* віншувала,
повторювала всі слова.
Патрон в наган доля вкладала,
щоб вбити тих,хто за Христа.
Як Три Царі* низько вклонялись
в той кут ,де була Ясна Зірка.
В підвалах вбивць ішла провірка.
І вождь з портрета злобно зиркав.
Коли Чорт з Смертю говорили
про каяття,життя, той світ.
Що відчували їх родини?
Бо гріх тяжкий вже ліг на рід.
А як озвався Ірод* в слові...
Убивці йшли вершити суд.
Щоб не співать на рідній мові.
Й Різдво щоб геть забув наш люд.
Як Ангели* слова казали....
І прославляли вже Христа ,
енкеведисти в двір звертали,
де репетиція була....
А діти.., діти так раділи.
Бо Сурка* бубличок просила.
Сміялися і прогляділи,
як вбивці в хату заходили.
Хлопці-вівчарики,що скраю
дістали перші кулю в груди.
Здригнулись..,і знялись до раю.
За що?Хіба ті вбивці люди?
На черзі Ірода* убили.
І Сурку*,що смішила всіх.
Та й Жида* теж не пожаліли.
Без слів,як вміли і наспіх.
АнгелИ* збилися до купки .
Три хлопчики й одна дівчИна.
Ще Гуцул* був ,маля-горобчик...
Як Бог простить цей звірський вчинок?
Хто вирвався надвір і біг...
То слідом кулю посилали.
Чи Бог простив за вбивство їх?
Бо тяжко мами проклинали...
Хто дихав-добивали люто.
Якби сам дьявол з ними був.
А на печі дівча забуте...
тихенько плакало..,хтось вчув.
Лиш в сороччині і не вбута...
Найменьшу з тих колядників.
Та,що співала теж Ісусу...
Летів Вертеп ,де вічний спів.
*****
На небі діти віншували...
Світила їм та Ясна Зірка.
Різдво Христове прославляли.
Лиш плакав Бог в зажурі гірко.
Любов Кальцева
Станіслав-теперішній Івано-Франківськ
Три Царі,Чорт,Смерть,Вівчарі,Гуцул,Ангели,Жид(хай вибачають евреї,але так називали)-це стенічні герої Вертепу.
Подія сталася напередодні Різдва в селі Дорожів Галицького району Івано-Франківської області.
В одній із хат зібрались підлітки на генеральну репетицію.
А дальше...Ввірвались місцеві енкевидисти і почали з порога розстрілювати підлітків і молодих хлопців.Є версія про п’яний стан енкевидистів Єфанова і Грибкова,які контролювали це село.
Є відомості,що завчасно був даний наказ про знищення українського вертепу.Судячи з розслідування і вироку,підтвердження на знищення підписувались автоматично.
Розслідування велось поверхнево.Одного з убивць вислали,а другий,як в насмішку,ще працював грузчиком на продуктовій машині у цьому селі.
Так ,як репетиція була в одній із хат села,то кажуть,що дівчинку,яка була на печі не пожаліли.інші-що їй вдалось заховатись....
Думаю,рідко кому в той час удавалось заховатись....
Особливо,якщо попадали до рук НКВД,
Це я підтверджую з досвіду моєї сім‘ї.
І таких випадків було багато...
Ще довго в тих краях боялись ходити в Вертеп.
Інформація до 1991 року була засекречена.
Згадаймо за Різдвяним столом тих закатованих,хто вже колядує Богу.Тих,які ,можливо і більше,чим ми,любили Україну.
Помолімося і заколядуймо замість них і для них.
З РІЗДВОМ ХРИСТОВИМ!
( світлина справжня)
