Розхристані тополі край дороги.
Стогне земля від тисячі коліс.
Тернистий шлях веде до перемоги.
Кривавий сік стікає із беріз.
Вогнем палають й полум'ям заграви,
Шумлять в тривозі, плачуть явори.
Сумні здійняли ясени октави,
Що зринули із болем догори.
Застигли стебелини на світанку.
Земля холодна, хоч прийшла весна.
Навік ворог заснув в підбитім танку.
Навіщо це, для кого ця війна?..
Лютує сатана на білім світі,
Під'юджує та спокушає люд,
Не бачить ні краси, ні сяйва квітів.
Прийде на всіх катів цих Божий суд!
Нам зашумлять тополі рано-вранці.
Настане тиха й сонячна пора...
І буде свято в ніжній вишиванці —
Свято надії, миру і добра.
Зів'ють гніздечка ластівки й лелеки,
Прихилиться веселка до весни,
Зникнуть сліди тривоги й небезпеки.
І зашумлять спокійно ясени.
Оксана Козак
16.03.2002
