Розгойдалась весна на вербових гілках,
Розходилася вщент - не спинити ніяк!
Запросила птахів, розбудила комах -
Чималенько зібрала довкола зівак.
На голівці - вінок і яскраві стрічки,
А розкішне волосся пахне дощами,
Що для неї дбайливо легенькі хмарки
По краплині збирали десь над морями.
Розшивало проміння їй вишиванку,
Легковажні вітри куйовдили коси.
Не зважала весна, ховалась в серпанках,
І лунала пісня її стоголоса!
Віра Джерельна
