Роздуми Святого Миколая
Сидів Святий, закрив лице руками.
Перечитав півторби вже листів...
І геть ніяк не міг прийти до тями
Від побажань ,здавалось , малюків.
Вони просили зовсім не для себе,
І не про те, що мріялось торік...
" Закрий для нас, Святий Миколо, небо!"--
благання аж зривалися на крик.
Читав Святий про вибухи, руїни...
Пекли вогнем з надіями листи...
А як же вам , малята України,
Жаданий мир у торбі принести?
Як повернути дім, квартиру, хату?
Чи місто, що від попелу сніжить?
І як підняти з-під надгробка тата?
А скільки їх в землі сирій лежить....
Як відшукати сиротам матусю?
А де знайти утрачених батьків?
Я до дітей тепер іти боюся...
Боюся цих дорослих малюків.
Звернувся із молитвою до Бога
І про бажання щирі розказав.
Найголовніше зараз-- Перемога.
І кожному, як міг допомагав.
