РОЛЬ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНИХ ЗАДАЧ В ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ ФІЗИКИ

Я чую і я забуваю. Я бачу і я пам’ятаю, я роблю і я розумію.

Конфуцій

РОЛЬ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНИХ ЗАДАЧ В ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ ФІЗИКИ

Драгомерецька Т.Г.

Учитель фізики Михальчанського ліцею,

Чернівецької області

Під час вивчення фізики вчитель використовує різноманітні форми та методи роботи з дітьми. Фізика є цікавою і в той же час складною наукою і тим більш нестандартними повинні бути підходи до її вивчення. Не один рік я викладаю фізику спочатку в школі, а тепер в ліцеї, і готуючись з дітьми до різного рівня олімпіад прийшла до висновку, що експериментальні задачі дозволяють активізувати мислення, формують практичні навички, розвивають логічне та фізичне мислення, дозволяють учням планувати фізичний експеримент, проводити вимірювання, робити висновки.

Експериментальні задачі діляться на: кількісні та якісні.

Крім цього їх класифікують як:

-групові;

-індивідуальні;

-проблемні;

-для закріплення матеріалу;

-для підтвердження правильності теорії;

-для закріплення матеріалу;

-домашні експериментальні задачі.

Для розв’язання експериментальних задач потрібно: чітко усвідомити умову задачі; скласти план її реалізації, з використанням запропонованих приладів та матеріалів; проведення теоретичних розрахунків з отриманням кінцевої формули; проведення практичних вимірів із занесенням до таблиці; оцінка похибки вимірювання та, нарешті, на основі отриманих результатів оформлення висновку.

На загал, експериментальні задачі дозволяють поєднати в собі і теоретичну задачу, і фізичний експеримент, і лабораторну роботу і, нарешті, дозволяє учневі себе відчути дослідником. Що, звичайно, з психологічної точки зору, дозволяє учневі отримати задоволення від вирішення завдання і відчути успіх. Задачі з фізики мають приваблювати учнів як своїм змістом, так і «красою» методів розв’язання, які дозволяють передбачити або відкрити явище природи чи властивості тіл. Завдання як будь-яке подолання труднощів представляють також і «спортивний інтерес». Вони повинні бути посильні і водночас цікаві.

Експериментальні задачі є одним із різновидів впровадження фізичного експерименту при вивченні фізики. Без фізичного експерименту урок фізики втрачає свою основну привабливість, яка полягає в тому, що учень має змогу сам переконатися в істинності існуючих тверджень, «доторкнутись» до приладів, здивуватись побаченому, замислитись над ним. Залучення учнів до систематичного виконання експериментальних задач дозволяє сформувати в них такі експериментальні вміння, як уміння спостерігати, уміння користуватися вимірювальними приладами, уміння виконувати досліди. Кожне з цих умінь складне та складається з певної кількості простих.

Уміння проводити спостереження передбачає таку послідовність дій:

· уявити мету спостереження;

· створити умови, необхідні для спостереження;

· провести спостереження;

· визначити сторонні факти, урахувати їх;

· зафіксувати результати спостереження;

· сформулювати висновок.

Уміння виконувати дослід конкретизується в таких діях:

· сформулювати мету досліду;

· визначити умови, необхідні для проведення досліду;

· розробити схему досліду;

· розробити план проведення досліду;

· скласти модель для проведення досліду, провести його;

· визначити сторонні фактори, усунути їх дію;

· самостійно зробити висновок із досліду.

Уміння здійснювати вимірювання вимагає:

· вивчення будови та принципу дії приладу;

· знань одиниць вимірювання фізичних величин;

· уміння визначити ціну поділки та межі вимірювання;

· уміння знімати показання з приладів;

· уміння фіксувати результати вимірювання;

· уміння визначати раціональний спосіб запису результатів вимірювання;

· уміння аналізувати результати вимірювання, робити висновок.

Експериментальна задача, є виразним за своєю предметністю, економним щодо затрат навчального часу, вражаючим, а тому легко запам’ятовується, активно формує знання учнів.

СПОСТЕРЕЖЕННЯ ТА ДОМАШНІ ДОСЛІДИ.

На своїх уроках я велику увагу приділяю демонструванню дослідів в рамках розв’язування експериментальних задач. Вдале поєднання теоретичного матеріалу та експерименту, як показує практика, дає найкращий результат.

Учням дуже подобаються нестандартні демонстрації, що дозволяють подивитися на явища з іншої точки зору, виявляючи незвичні властивості звичних побутових речей.

Наприклад:

Явище тертя.

Для демонстрації необхідно мати дві книжки у м’якій обкладинці з великою кількістю сторінок. Книжки розміщують поряд і, почергово перегортаючи їх сторінки, утворюють загальну стопку листів. Далі двом учням пропонується роз’єднати ці книжки. Зусилля, які вони прикладають, свідчать про дуже великі сили тертя, що виникають між сторінками.

Сила Архімеда.

Наповнимо водою прозору пластикову пляшку. Всередину занурюємо корок і міцно закриваємо пляшку. Піднімаємо пляшку вгору і перевертаємо її. Корок починає спливати (рухатися вгору). Швидко відпускаємо пляшку. Під час падіння добре видно, що корок залишається нерухомим відносно пляшки доти, доки вона не зупиниться, тобто доки вся система буде перебувати в стані невагомості. Після цього досліду учні легко можуть зробити висновок, що за умови відсутності ваги в системі рідина – тіло немає виштовхувальної сили, а отже, першопричиною виштовхувальної сили є сила тяжіння.

Центр мас.

Шматок прямого дроту підвішено на нитці за середину. Спостерігається рівновага. Потім один з кінців згинають удвічі, і рівновага дротини відразу порушується. Чому?

Поверхневий натяг.

Лезо для гоління (або голку) обережно кладуть на поверхню води. Лезо плаває на поверхні, хоча густина матеріалу, з якого його виготовлено (залізо), набагато більша за густину води. Чому?

Плавання тіл.

До невеликої свічки знизу прикріплюють тягарець так, щоб свічка плавала у посудині з водою. Верхній кінець свічки при цьому ледь виступає над водою. Свічку запалюють. Як довго горітиме свічка?

Фізика, за звичай, сприймається учнями складно, разом з тим, вона найбільш застосовувана у повсякденному житті. Для зацікавлення учнів фізикою, кожен вчитель прагне сформувати стійкий інтерес до предмету. Цього можна досягнути, також, виконуючи домашні досліди. Це дає можливість учням розвивати в собі самостійність, набувати дослідницького досвіду і на основі вивченого матеріалу, пояснювати спостережуване. Що дозволяє школярам самостійно здобувати знання, а не діставати їх у готовому вигляді від учителя. Можливість застосування дослідного і пошукового методу сприяє розвитку активності і самостійності учнів, вдосконалює їх практичні вміння і навички. Необхідність самому виконати дослід, розвиває в них пізнавальні інтереси, творчі здібності, кмітливість та спостереження, бажання подолати труднощі і досягти поставленої мети.

Отже, шкільний фізичний експеримент у всіх його проявах є важливою частиною навчального процесу з фізики.

Використання фізичного експерименту в навчальному процесі з фізики дозволяє:

· проілюструвати встановлені в науці закони і закономірності в доступному для учнів вигляді і зробити їх зміст зрозумілим для учнів;

· підвищити наочність викладання;

· ознайомити учнів з експериментальним методом дослідження фізичних явищ;

· показати застосування фізичних явищ, що вивчаються, в техніці, технологіях та побуті;

· посилити інтерес учнів до вивчення фізики;

· формувати політехнічні та дослідно-експериментаторські навички.

Всі форми шкільного фізичного експерименту сприяють більш глибокому вивченню законів фізики, а також набуттю учнями практичних навичок у фізичному експерименті. Основне завдання вчителя ефективно його використати для одержання найбільш позитивного результату у навчанні.

ЛІТЕРАТУРА:

1. В.Д. Шарко. Сучасний урок фізики. - К. –2005.

2. Бугаев А.И. Методика преподавания физики в средней школе, М., Просвещение,-1981.

3. Гайдучок Г.М., Нижник В.Г. Фронтальний експеримент з фізики в 7-11 класах середньої школи, К., Радянська школа 1989.

4. Коршак Є.В., Миргородський Б.Ю. Методика і техніка шкільного фізичного експерименту, К., Вища школа,-1981.