У всі часи вважалось, що однією з основних ознак освіченості, вихованості та порядності людини є досконалість у володінні мовою, її лексикою. Лексика української літературної мови дуже багата. Безпосередньо реагуючи на суспільні зміни, вона має значну рухомість: постійно поповнюється позначеннями нових предметів, процесів, явищ і водночас – звільняється від назв зниклих понять і реалій. Вона є досконалим інструментом формування й вираження власних думок й почуттів. Проте досить часто людині складно добрати певне слово, щоб точно, недвозначно висловити думку. Це зумовлено багатьма причинами: недостатнім володінням рідною мовою; незнанням усталених мовних норм; незнанням синонімічного багатства мови; сплутуванням паронімів; впливом російської мови тощо. Зазначені проблеми українського суспільства мають, у першу чергу, вирішуватись на уроках української мови, а саме, під час вивчення розділу «Лексикологія».
Ознайомлення учнів з розділом "Лексикологія" розкриває перед школярами словникове багатство мови, сприяє засвоєнню лексико-семантичних особливостей української мови, усвідомленню лексичних явищ, що стосуються значення слова, формує вміння користуватися різними типами словників і т. ін.
Таким чином, робота над лексикою в школі проводиться в двох аспектах. З одного боку, згідно шкільної програми подаються наукові відомості з лексикології. З іншого, на основі цих знань здійснюється систематична і цілеспрямована робота над збагаченням словника учнів і виробленням умінь та навичок свідомого, грамотного користування словом [1, 53].
Складність вивчення лексикології полягає в тому, що перед школярами стоїть завдання оволодіти не тільки мовною, але й комунікативною компетенцією, бо лексика пов’язана з позамовною дійсністю, зі світом предметів, явищ, понять, з культурно-історичним досвідом народу.
Крім цього, слід постійно пам’ятати про тісний зв’язок лексики із граматикою. Під час вивчення морфології і синтаксису учні повинні чітко розмежовувати лексико-граматичні значення, властиві частинам мови, і лексичне значення кожного слова в межах однієї частини мови і одного речення.
Отже, робота над лексикою в школі має велике загальноосвітнє і практичне значення. При вивченні даного розділу дуже важливо прищепити учням любов до рідної мови, прагнення знати її якнайкраще. Досягнення цієї мети великою мірою залежить від того, який методичний матеріал буде використано під час вивчення тієї чи іншої теми. Важлива роль при цьому належить дидактичним іграм з творчим завданням, які пожвавлюють урок, викликають зацікавлення в учнів, збагачують їхній словниковий запас, розвивають мовлення, логічне мислення та уяву.
Як уже зазначалось раніше, однією з основних проблем сучасного покоління є малий словниковий запас. Учні під час написання творів з української мови, самі цього не помічаючи, можуть уживати одне й те саме слово декілька разів в одному реченні. Для вирішення цієї проблеми пропонуємо наступні дидактичні ігри, які підвищать рівень володіння синонімічним багатством.
Гра «Аукціон». Учитель називає слово, до якого можна підібрати велику кількість синонімів (наприклад, до слова говорити). Завдання дітей називати по одному синоніму. Переможцем стає той, хто останнім наводить синонім. Таким чином, гра завершується словами вчителя, як при справжньому аукціоні (напр.. останнє слово було базікати): «Базікати раз! Базікати два! Базікати три! Перемога!» Після завершення гри учитель може навести слова, які не були названі.
Доцільно проговорити з дітьми відтінки значень синонімічних слів. Наприклад: цвірінькати (лагідно говорити), лепетати (дитяча мова), шкабарчати (не дуже приязно говорити), пащекувати (грубо говорити), бубоніти (глухо мовити), теревенити (мовити про незначне), бурмотіти (мовити не розкриваючи рота), гомоніти (лагідно, приглушено говорити) тощо.
Пропоновану гру можна використовувати і під час вивчення неологізмів (напр. неологізми, які обслуговують сучасну інтернет-спільноту: мем, аватар, репост, смайл і т.ін.) або застарілих слів (напр. історизми епохи Київської Русі: дружина, грамота, стол (князівський), віче і т.ін.).
Гра «Поет/поетесса». Володіння синонімічним багатством має велике значення у професії письменника, а особливо поета, який має дотримуватися ритмо-мелодики вірша. Для того, щоб учні це усвідомили, і пропонуємо дидактичну гру «Поет/поетесса». Правила такі – дібрати з дужок відповідні за відтінком значення синоніми, щоб слова у вірші римувалися: Дощова хмаринка/Біла хмара в синій (сорочці, блузі, кофтинці)/ Низько-низько так (висить, звиса, спадає)/ Що там робиться на (луках, лузі, лужині)/ Може, квіточки полить? / Може, вже засохли?(гілки, віти)/ Травам нічого?( попить, смоктать, хлебтати)/ Будуть верби (вруніти, квітнути, зеленіти)/ Ось лиш дощик. (прибуде, прилетить, настане)/Лідія Новикова.
Гра «Я – всезнайка» націлена на розвиток пам’яті учнів. В українській мові є слова, які мають величезну кількість синонімів (напр. слово говорити має близько100 синонімів). Запам’ятати їх усі учневі може бути доволі складно, але за допомогою гри, що має елемент суперництва, зробити це значно легше. Правила такі: учитель обирає слово, до якого можна дібрати велику кількість синонімів. Після чого перелічує їх (синоніми) учням. Завдання школярів: запам’ятати якомога більше синонімів до слова. Темп читання, кількість синонімів залежить від вікових і когнітивних особливостей учнів. Приклади слів можуть бути такими:
- Іти: прямувати, простувати, маршувати, крокувати, шкандибати, чимчикувати, ступати, пересуватись;
- Гарний: вродливий, (з лиця) миловидний, милолиций; красивий, хороший, славний, фолькл.: гожий, красний, чудовий, чарівний, чудесний, пишний, казковий, (про одяг) елегантний, діал.: файний, лепський, хупавий; (про картину, краєвид) мальовничий;
- Кричати: горлати, голосити, лементувати, волати, верещати, галасувати, репетувати, горлодерти, зіпати, гримати, зикати;
- Завірюха: хуртовина, метелиця, віхола, заметіль, сніговій, хуга, завія, хурделиця, віхало, хуртеча, хугавиця, сніжниця, хиза, крутія, буран, замета, фуга, фурделиця, буря, юга, пурга, вітряниця, чвара.
Гра «Підбери слово». Умови такі: до кожного іменника треба дібрати близьке за значенням слово так, щоб із перших літер дібраних слів склалася номінація МОВА. Пропоновані лексеми: холод -…(мороз); унікальний -…(оригінальний); радісно-…(весело); звісно-…(авжеж).
Під час уроку можна використовувати й ігри, що не відбирають багато часу. Наприклад, гра-шарада: іменник чоловічого роду 2-ї відміни, синонім іменника собака; особовий займенник 2-ї особи однини; такий самий, як другий склад; дієслово, синонім до слова леліяти. Відповідь: пестити. Або загадка-жарт: який алфавіт має шість літер? Віповідь: азбука, абетка.
Отже, перед сучасним учителем стоїть багато завдань. Він має подати не лише сухі теоретичні відомості з мови, сприяти розвиткові пізнавальних процесів, але й вміти створювати позитивну атмосферу у класі, сприяти підвищенню мотивації, комунікабельності учнів, цікаво, чітко і послідовно викладати матеріал. Усі зазначені завдання, вважаємо, можна вирішити за допомогою дидактичної гри. Переконані, що звичайну вправу з підручника можна перетворити на захоплюючу гру. У пропонованому дослідженні зосереджено увагу на розробці лексичних ігор для вивчення синонімії. Рекомендовані нами вправи розвивають увагу, пам’ять, кмітливість, дають змогу краще засвоїти вивчений матеріал та проявити творчі здібності учнів. Більшість з них (ігор) можна виконувати як колективно, так і індивідуально.
БІБЛІОГРАФІЧНІ ПОСИЛАННЯ:
Шевцова Л.С. Формування мовленнєвої компетентності у процесі засвоєння лексикології/ Методичний пошук: Викладацько-студентські наукові роботи з питань методики викладання мови і літератури. Вип. 12. Ч. І. Житомир, 2014. С. 51-57.
