Рокам своїм не надаю я значення.
До березня іду я на побачення.
Мені в дарунок - лісу перші квіти,
Пташину пісню, що дзвенить над світом.
Ліс пробудився тихо і несміло.
Підсніжників пелюстки білі-білі.
І павутиннячко трави зелене.
Букетик ніжності. І це усе для мене.
Так зустріч я леліяла і гріла
Тут між беріз душа помолоділа.
Я з березнем сьогодні на побаченні.
Ну, а роки? Не надаю їм значення.
Ольга Дриль
