Родинне дерево втрачає з часом крону.
Таке життя. Услід росте нова.
В отвіті кожен сам від роду і до скону,
Земний шлях в небесах фіксований сповна.
Усім, хто відійшов, ми станьмо в допомогу.
Жива молитва -- ліки в небесах.
Навський Великдень -- рідним маєм змогу
Допомогти до раю торувати шлях.
Сльозою скроплені букети живих квітів,
Тремтливий вогник палених свічок
І щемно згадані найяскравіші миті
З життя померлих, не дивлячись на строк.
Даруй їм, Боже, вічний мир і спокій,
Гріхи -- свідомі, несвідомі -- всі,
Не став для них за гріх, ми їх відмолим, доки
Ще топчем плідний ряст на цій землі святій.
Олеся Жданюк
