РІДНА МОВА
Ти пахнеш чебрецем, а вранці млою,
Тобі шепоче ліс, струмок тобі співає.
Ти не лише слова, ти вічність за собою,
Несеш мов диво-річка, срібна і швидка.
Ти барва, що лягла на вишиванку роду.
Ти звук бандури, що торкнувся фібр душі.
В мені весь час живеш, і знаю, я, що буду,
Любить тебе мов пісню, що співають соловʼї.
Моя рідненька, Мово, по краях полинеш,
І щирі ці пісні співають хай вуста.
Я пронесу тебе між злих та добрих буднів,
Моя перлино, Мово, квітуча й чарівна
Людмила Корнюшенко
