Речення — синтаксична одиниця, що виражає думку про реальні, бажані, можливі явища дійсності, відзначається смисловою та інтонаційною завершеністю. Характерною особливістю речення є наявність у ньому граматичної основи — одного або двох головних членів.
За метою висловлювання речення бувають:
|
Розповідні. У них про щось або когось розповідається, щось описується. |
Питальні. У них є питання, що вимагають відповіді співрозмовника або спонукають його до роздумів. |
Спонукальні. У яких виражається спонукання до дії, наказ, вимога, заборона, порада, заклик, побажання. |
|
Наприклад: А вранці полк вийшов на відкрите узлісся і, вражений, зупинився в німому зачаруванні. |
Наприклад: Чом, чом, чом, земле моя, так люба ти мені? |
Наприклад: Виростай, дитино, й пам’ятай: Батьківщина — то найкращий край!
|
За кількістю граматичних основ речення бувають:
|
Прості. З однією граматичною основою. |
Складні. З двома або більшою кількістю граматичних основ. |
|
Наприклад: На Запоріжжі склалася залізна військова дисципліна. |
Наприклад: Любов підкралась тихо, як Даліла, а розум спав, довірливий Самсон |
За характером граматичної основи речення бувають:
|
Двоскладні. З підметом і присудком. |
Односкладні. З одним головним членом речення. |
|
Наприклад: Василь здивовано зупинився. |
Наприклад: Зима. Темніє вже о п’ятій годині. |
За наявністю другорядних членів речення бувають:
|
Поширені. З другорядними членами речення. |
Непоширені. Без другорядних членів речення. |
|
Наприклад: Ідуть холодні осінні дощі. |
Наприклад: Ідуть дощі. |