Духовні шукання Рене Рільке
У житті 21-річного Рене настав період творчих пошуків. У 1897 році в Німеччині він знайомиться із Лу (Луїза) Андре́ас-Саломе́ – донькою пруського генерала. Вона народилась і зростала в столиці Російської імперії Санкт-Петербурзі і вважала себе росіянкою. Лу Андреас-Саломе стала яскравим коханням Рене, він обожнював цю жінку і присвячував їй вірші. Лу була для молодого талановитого митця цікавою співрозмовницею, направницею, вона підтримувала Рільке в духовних шуканнях, тонко відчувала його поезії.
За порадою Лу поет навіть змінив своє французьке ім’я Рене на більш звучне німецьке Ра́йнер. Ця вродлива жінка – письменниця, філософ, інтелектуалка – мала надзвичайний вплив на Рільке та багатьох інших видатних особистостей того часу. Рільке із захопленням сприйняв філософські погляди Лу – головною темою багатьох її статей була тема Бога. Вона писала, що Бог нерозривно пов’язаний із природою, він завжди перебуває поряд із людиною, у кожній речі. Однак людина втратила зв’язок із Богом, і відновити його може лише у своєму дитинному погляді на світ, наближаючись до природи або ж перебуваючи у стані творчого самозабуття.
Під її впливом Райнер у 1898-1900-х роках здійснив дві подорожі до Росії та України.
Україна, яка входила тоді до складу Російської імперії, вразила поета чудовими розлогими пейзажами і святинями. Рільке побачив в українському народові взірець побожності і гармонійної єдності з природою. Історія і традиції українців зачарували видатного митця, залишивши відбиток у його творчості. Він писав пізніше: «Згадую оце полтавські степи, надвечірні зорі, хатки, і охоплює душу сум, що мене там немає».
Оглядаючи широкі простори України, поет відчув себе частиною Всесвіту, своє єднання з природою і Богом, а в житті народу побачив ідеалізований образ чистого духовного життя дитини, яке він протиставляв практицизму Західної Європи. Митець побував у Софійському і Володимирському соборах, кілька разів
відвідав Києво-Печерську лавру. Лаврі, що вразила його до глибини душі, Райнер Марія Рільке присвятив низку поезій і захоплено описував її у листах до матері: «Сьогодні кілька годин мандрував підземними ходами. Це найсвятіший монастир... У моїх руках горить свіча. Я пройшов усі ці підземелля раз на самоті, раз із людьми». Також Рільке навідав Харків, Кременчуг, Полтаву, полтавські села, здійснив подорож Дніпром і відвідав у Каневі могилу Тараса Шевченка, вшанувавши пам’ять видатного поета і художника. Під впливом творчості Шевченка в поезіях Рільке з’явився образ кобзаря – співця, виразника народної душі, а збірка «Кобзар» завжди була в його бібліотеці. Рільке, якого в Україні називали Ра́йнером Йосиповичем, мріяв оселитися в Києві. Про це місто поет захоплено відгукувався як про «місто-сад», місто «близьке до Бога». Він з величезним інтересом відвідував святі місця, вивчав культуру Київської Русі, її мову, історію.
Наслідком подорожі в Україну стали збірка оповідань «Історії про Господа Бога», а також збірка молитовної лірики «Книга годин», яка зробила Райнера Рільке відомим. До неї ввійшли поетичні цикли «Книга життя чернечого» та «Книга прощ», написані як трепетні звернення київського ченця до Бога. У поезіях «Книги годин» стираються межі між реальним і містичним світом, створюється враження єдності з таємничим і водночас таким близьким і рідним Богом. На сторінках творів відчувається присутність Бога поряд із людиною у всеохопній Безмежній Дійсності. «Книга годин» позначена впливом символізму і є своєрідною збіркою релігійних осяянь. Вона містить роздуми про сенс життя, віру, в ній оспівано щиру і радісну любов до Бога.
Живе зацікавлення українською історією, козаччиною і фольклором відобразилося в прозових притчах Рільке «Пісня про правду» і «Як старий Тимофій помирав співаючи».
Також упродовж 1902-1904-х років митець переклав найвідомішу пам’ятку Київської Русі «Слово про Ігорів похід», яка була опублікована аж у 1930 році – вже після смерті австрійського поета.
«Подорож на Схід» набула для митця особливого сенсу: він отримав наснагу на довгі роки. Через усю його творчість проходить тема Бога і митця, чий істинний незаплямований талант робить його богорівним.
